ми помремо плечима на захід
нам світанок помре у очах
у калюжі із сечі та страху
голе небо нам ляже в ногах
ми поминки вважаємо святом
і йдемо до зготовлених плах
підставляємо щоки вар’ятам
а удари отримуєм в пах
кожен з нас буде твердо стояти
ніби в піхву увіткнутий прут
наші тіні мандрують на захід
ми ж назавжди лишаємось тут
Відредаговано: 21.09.2021