я чекав що налиють мені тут у келих вина
а полився лиш дощ у порожньо-жебрацькі долоні
і ти знаєш – то зовсім не моя вина
в тім що очі у мене пожовкло-осінньо-холодні
поміж мною і світом стоїть монастирська стіна
наді мною самотність висить і сміється на кутні
сивий будда бубнить що біда не біда
та укотре уже зазирають до мого вікна
будні
Відредаговано: 21.09.2021