День 5.

- Надзвичайно корисна річ. Не інвазійна, комфортна у використанні. – завчено посміхнувся продавець. – Будете брати?

- Так. – рішуче сказав Андрій.

- Питання для анкети покупця. Що спонукає вас до покупки ТруЗнавця-9000?

 - Мій мозок втомився перетравлювати всю ту брехню, що навколо. Оці всі обіцянки політиків, реклама, оцей весь накип з соц.мереж… - почав натхненно розповідати Андрій, але чоловік лише байдуже кивнув, клацнувши щось на екрані.

  - Невимовна втома від брехні. – сказав він. – Найчастіший варіант.

  Андрій піджав губи, адже йому було неприємно почувати себе не унікальною особистістю.

- Отже! – сказав продавець, розкриваючи коробку. – Чіпляєте за вухо, вмикаєте. Майте на увазі, його не можна самостійно знімати, лише в нашому сервісному центрі. Будь-які маніпуляції з пристроєм можливі лише раз на тиждень, інакше можуть бути неприємні наслідки. Шизофренія, розлад зору. Підпишіть отут, що згодні… Який обираєте режим? Його теж самостійно не поміняти.

 - А які є?

- М’який, середній і максимальний. Ми дуже радимо почати з м’якого і згодом, за тиждень чи більше, поміняти, якщо щось не сподобається.

 - Максимальний! – рішуче сказав Андрій.

- Що ж, ви, судячи з Дії, доросла людина. – знизав плечима продавець. – Ваше право.

 Андрій вийшов із сервісного центру з ледь помітною помаранчевою блямбою за вухом. В голові трохи гуло – імплант з вбудованим ШІ, що вмів з вірогідністю 99% розпізнавати брехню та фільтрувати відповідні звуки та зображення, працював на максимальну потужність.

  Хлопець подивився на рекламний щит, на якому тепер бачив лише назву якогось медичного препарату (весь опис та навіть зображення коробки були відфільтровані, як брехня), і посміхнувся. Дістав телефон – йому кортіло розповісти про своє придбання матусі.

  - Алло, мамо! Як твої справи?

  Почекавши безгучну хвилину, хлопець зрозумів, що ТруЗнавець відфільтровує стандартні розповіді матері про її чудове здоров’я та гарний настрій, і в роті стало гірко.

 - Пробач, нічого не чутно, я передзвоню!

 Виставити пристрій на максимум стало виглядати не дуже гарною ідеєю, але змінити режим можна буде лише за тиждень.

  «Тиждень якось потерплю». – подумав він, йдучи до метро. – «Підбиратиму слова для розмови, не питатиму багато. Ой, ще ж на роботу йти… Як же я з клієнтами буду розмовляти? Може відпустку взяти? А чи дадуть?».

  У натовпі на турнікеті Андрія чекав ще один сюрприз – там, де раніше він чув нескінченний галас людей, що спілкувалися одне з одним, тепер до нього доносилися лише окремі правдиві слова типу «так» чи «ви дозволите?».

  Раптом він побачив попереду симпатичну дівчину зі знайомою помаранчевою блямбою над вухом.

  - Привіт! У тебе теж Трузнавець-9000? – перепинив її Андрій.

  - Привіт! – трохи здивовано, але без невдоволення відповіла білявка. – Так. Вже другий день ходжу.

  - І як тобі? Який режим? Я свій тільки придбав.

  - О, чудово. – трохи розслабилася дівчина, побачивши його пристрій. – Так набридли всі ці брехуни, а тепер тиша і спокій.

  - Максимальний режим? – здивувався Андрій.

  - Так! – відповіла дівчина, розглядаючи його вже більш зацікавлено. -  А що, в тебе теж максимальний? І як тобі?

 - О, чудово! – відповів він автоматично, і збентежено побачив як білявка спохмурніла, відступила, знизала плечима і пішла геть.     

  Тільки за хвилину він второпав, що вона не почула його відповіді.