ГЛАВА 2

Мелані. Декілька колько днів по тому .

 Я прийшла в себе, набралася сил, і Кайл дозволив мені виходити гуляти і навіть відпустив на роботу з ним , але з охороною звичайно, так як боявся за моє життя, і я вирішила не сперечатися. Я ж після цієї процедури, якихось змін в собі не помітила і не відчувала, але була рада, що я залишилася такою як є, а саме - людиною.

Кайл весь час був зайнятий  пошуком ворогів і тих, хто вбив батька , і хотіли вбити нас, і ми мало бачилися і мало спілкувалися.

 І ось в один вечір, коли він був удома, я вирішила скористатися цим і піти до нього і поговорити. Коли я зайшла в його кабінет то сказала:

- Привіт Кайл

- Мелані ? що ти тут робиш? Щось трапилося?

- ні, ні, просто ми давно не бачилася, я скучила, і я просто побачитися, і я поговорити хотіла Кайл .. . 

- добре тоді сідай

 І я сіла на диван, а він біля мене, і сказав:

- щось сталося сестричка?

- ні, але станеться! що відбувається Кайл, я хочу знати правду!

- все нормально не турбуйся Мелані…

- Кайл я знаю що, щось не так, і я хочу знати правду , всю правду , це ж і мене стосується , прошу .. 

- Мелані сестричко, правда, все нормально , не забивай свою милу голову , такою непотрібною для тебе нісенітницею…-  і він погладив мене по волоссю

- Кайл прошу, скажи ... 

- добре, тільки пообіцяй, що ти не будеш втручатися в це все Мелані, це дуже небезпечно особливо для тебе ….

- звичайно Кайл , я обіцяю !

Хоча я не була впевнена що цього дотримаюсь, які  він.

- добре, тоді, слухай, справа в тому Мелані, що ми дізналися від наших

 інформаторів, що наш ворог це Себастьян Ворк , син того самого Ворка, якого вбив наш батько коли той напав на наш будинок і вбив твою матір, і потім цей Себастьян вирішив помститися і це він убив нашого батька Мелані ..

- ти в цьому точно впевнений Кайл ?

- так сестричка , на всі 100% 

- тоді потрібно з цим, щось робити , він може і нам щось зробити так? Знову напасти чи щось гірше!

- так, але не переживай , я над цим працюю , але ти все одно будь обережна і сама ніде не ходи без хлопців Мелані , особливо без Ітана, гаразд? 

- так, звичайно Кайл

- от і добре, а тепер іди до себе Мелані , мені потрібно ще попрацювати , потім ще поговоримо ..

- ммм .... гаразд , але ... 

- все буде добре сестричка, правда, я не дам нікому тебе зачепити і образити .. ніколи!

- Кайл .......

- все йди мила ...

- добре, ............ як скажеш ... Кайл…. -  І я, мовчки і невдоволено пішла до себе.

 Він завжди так зі мною поводиться, ніби я та маленька 10 річна дівчинка, а не доросла 20 річна дівчина. З одного боку , я , звичайно, його розумію, я наполовину людина і сама себе не зможу захистити, якщо щось піде не так , і ще я його сестра як ні як.  Але ось з другої сторони, мене, його ця занадто велика опіка вже дістала, я наче в клітці сиджу, ні друзів, ні подруг, я просто не можу, їх, ні бачити, і ні з ким навіть спілкуватися, хіба тільки по телефону, це все як він каже «для мого, ж блага» . Хоча я давно вже хочу хоч трохи свободи для себе, але знаючи про те, що клан Ворка, це наші вороги, і вони хочуть нашої смерті, я розумію, що варто прислухатися до Кайла, по крайній мірі, зараз .

На вечерю він не прийшов, сказав, що не голодний. І я знову вечеряла одна, як зазвичай . У мене складалося враження, що я на цьому світі одна, і нікому не потрібна, ні в світі, ні в цьому будинку .

 Після вечері я вирішила піти прогулятися в саду, одна. Коли я, трохи прогулявшись, сіла на гойдалки, в нашому саду, відпочити, то пізніше помітила що до мене хтось йде. І потім побачила, що це був  Ітан , який підійшов і сказав:

- Мелані, що ти тут робиш?

- а ти хіба не бачиш Ітан?

- бачу Мелані, може тобі, щось потрібно?

- ні... 

- з тобою точно все нормально?

- мені здається, це дивне запитання Ітан

- може, але все ж ...

- зі мною все нормально Ітан!

- якщо ти захочеш поговорити, то я завжди радий, вислухати, і щось порадити, або допомогти, я дуже переживаю за тебе, и,ти знаєш про мої почуття, до тебе тому ... 

- знаю ... Ітан, вибач, але вони не взаємні ... 

- так, я знаю, і тебе в цьому не звинувачую, я все розумію, я можу чекати, стільки скільки тобі буде потрібно Мелані…. 

- Ітан .... Прошу ... не треба….

- добре Мелані , але .. і потім замовк

- що?

- вже пізно і холодно, тобі пора в будинок , ти можеш простудитися , і захворіти, а це твій брат мені не пробачить .. 

- мені не 10 років Ітан, і я сама вирішу, коли мені пора в будинок!

- я знаю, але зараз небезпечно бути тут, в такий час, Мелані, просто послухай мене гаразд?

- о Боже!!! Як мене все це уже дістало !!