Глава 11.

Глава 11.

- Слово у судових дебатах надається прокурору.

- Шановний суд! Матеріали справи та покази свідків безперечно доводять вину обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого частиною другою статті 121 Кримінального кодексу, а саме - умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, а також з метою залякування потерпілого. Що є тяжким злочином.

Характер поранення співвідноситься з мотивом злочину, так як обвинувачений вважає потерпілого винним у смерті своєї доньки. Йому не достатньо відсутності доказів, та відповідного рішення суду - обвинувачений Гонтар вчинив самосуд. І це є значним обтяжуючим фактором, що становить загрозу державності і громадській безпеці.

Тобто, злочин вчинено з особливою жорстокістю, а враховуючи тип зброї - що потребувало значної підготовки - із завідомим планом, та залученням сторонніх осіб, які залишилися невідомими.

Відомо, що обвинувачений Гонтар неодноразово перебував у районі проведення АТО, без жодного на те уповноваження відповідним органом. Тобто, мав можливість...

Він і такі як він становлять загрозу суспільству, стабільності держави...

...прошу призначити Гонтару Миколіі Івановичу... покарання у вигляді побзавлення волі строком на 10 років.

- Підсудний, ваше слово.

- Відмовляюсь.

- То Ваше право. Захист?

- Так, дякую. Правосуддя у нас осоціюється з справедливістю. Таке собі, загальне уявлення, що є помилкою.

Справедливість - оціночне поняття. Для кожного своя. Правосуддя - приведення до єдиної системи права. Єдиної для всіх.

Обвинувачений не повинен доводити свою невинуватість. Начебто за таким принципом побудовано правосуддя.

Саме такий принцип спрацював у випадку, коли потерпілий, знаходячись на кермом автомобіля який не заробив, перебуваючи у стані значного спя'ніння, збив та двічі переїхав єдину доньку обвинуваченого. І жодних прямих доказів. Ніхто не шукав, бо не хотів. А не доведено - не винуватий.

Саме такий принцип просто ігнорується у зворотньому випадку. І наче таке ж правосуддя. Але ні, по суті людина, яка спочатку відібрала єдине дитя, потім дружину, теперь забирає свободу.

Чим це не мотив? Так, і він справедливий. Але де тут правосуддя? Мотив є і у батька потерпілого, як ми з'ясували. Адже їх єдиний син бажає їм скорішої смерті, щоб успадковати придбане незаконним шляхом майно. І він напевне це знає. Незаконним - тому що не зароблене працею, все життя на скромній державній службі - такого не заробиш.

Таке ось коло - незаконне збагачення батька, незаконна поведінка сина, і незаконне покарання. Карма невідворотня.

Чи є ще хтось, хто б бажав зробити це? Так, у батька потерпілого є вороги. Та й звичайно зухвала поведінка самого потерпілого передбачає достатньо ворогів. Безліч версій, або призначено саме мого клієнта. Саме призначено - всупереч праву та справедливості.

Є лише мотиви, але немає жодного доказу, що це здійснено руками обвинуваченого. То про яке правосуддя йде мова? То чи є справедливість?

- Останнє слово, підсудний! Будете щось говорити?

- Немає сенсу. Правосудя сліпе.

- То Ваше право.

Вирок. Зміст резолютивної частини, якщо коротко: дев'ять років позбавлення волі, з врахуванням строку під вартою.

Мотивація, теж коротко: оскільки підсудний мав чітко визначений мотив, умисел та можливість, а також враховуючи спосіб виконання свого наміру, та відсутність прямих доказів невинуватості - суд вважає Гонтара Миколу Івановича... винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 Кримінального кодексу.

Дев'ять - не десять. Суд ввійшов у стан підсудного, який втратив доньку (про дружину ні слова), й подарував йому рік.

Апеляцію подавав всупереч бажанню клієнта. Може, то совість. Але там практично ніхто нічого не слухав.

Потім пришов цивільний позов. Чому чекали? Не знаю, може у сім'ї отрепілого був сумнів у вироку. Але задовольнили, з вісімдесяти мільйонів - майже шістдесят. З експертизою, яка не вкладалася в елементарні логічні доводи - але була прийнята судом. Як стягнути таку суму з людини, у якої вже все відібрали? Просто покарати? Це ж як треба було злякатися, щоб так мстити. У якому світі треба жити?

У такому режимі пройшов майже рік.