Глава 8.

Глава 8.

Важко, дуже важко працювати з клієнтом, який мовчить. Є ті, кого не заткнеш. Хоч рота заший. Але такий мовчазний у мене вперше.

Тому шукати доводиться без підказок. Хоча, іноді гіпотези знаходять своє підтвердження не зовсім очікуваним способом. Як ось під час допиту свідків вдалося встановити, що мотив - а тільки на ньому й тримається справа - міг бути і у батьків.

Це було лише припущення. Потерпілий не з'явлється. Представник потерпілого Іван Семеновик Коритайло, такий собі дядечко трохи за шістдесят, почесний член всіляких президіумів, тільки присутній - але жодних заяв або клопотань. Навіть цивільного позову поки немає. Впевнені у результаті? А тепер ось ще можливість розвитку подій.

Викликати "папіка" у якості свідка? Що це дасть? Навіть, якщо Сайенко задовольнить. Хіба що підкреслити таку версію. Певен, що Кононюк-старший вже знає, що було на засіданні - Іван Семенович все розчув вірно. А вона не задовольнить.

Що є ще? Судячи з того, як поспіхом призначаються засідання, є "вказівка" з вироком не затягувати. Тож навряд чи прокурор піде на заявлення якихось експертиз. Тобто, можемо витягати відеозаписи - є особа, схожа на Гонтара у кафе та поруч, і є схожі особи поруч з будинком. Але якщо у першому випадку цього недостатньо для доказу, то й у другому випадку має бути недостатнім.

Суттєвого в матеріалах більше немає нічого. Час йти у засідання, зараз допит моїх свідків.

- Скажіть будь-ласка, Ви працюєте конс'єржем за яким графіком?

- Доба через дві.

- Скільки під'єздів у вашому будинку?

- Два, це ті що з двору до квартир. А ззовні там перші два поверхи магазини.

- Двір закритий огорожею? Ну так, є паркан, то он Андрій Петрович скаже про нього. І всі хто заходить, то тільки через ворота.

- Сторонній може потрапити у двір?

- Ні, он навіть слідчий коли приходив нас опитувати, чекав поки Петрович не вийшов - суддя подивилася на Нагибовича, але той зробив вигляд що не в курсі - у нас все строго, по перепусткам.

- А якщо хтось захоче пройти непоміченим?

- Не знаю, те що у двір - може перелізе черех паркан, але у нас камери, і поки ніхто не ліз. А от у під'їзд зайти - то тільки через нас.

- Може, поженою драбиною?

- Ой, юначе, не смішіть. У нас пожежні виходи через під'їзд. Хіба що по стіні, мов павук...

Прокурор відбувся формальними запитаннями. Як і по всіх моїх свідках. Останнім був Андрій Петрович Майзель, голова ОСББ, колишній директор автоколонни.

- Скажіть будь ласка, як потрапити на дах вашого будинку?

- То тільки через мене. Все на замку.

- А скільки та у кого є ключі від даху?

- Тільки у мене, запасні у конторі у сейфі.

- Ви завжди на місці?

- Зазвичай так, якщо вихожу в магазин на півгодини, або там у лікарню збігаю, але ключі із собою.

- Чи міг хтось потрапити на дах без ключів?

- Ну я ж сказав, що там зачинено.

- Ні, зламати замок, або іншим шляхом?

- Ну, я на даху нечасто буваю, але ось коли дивилися зі слідчим був, та і вчора глянув на замки - все зачинено і не чипано.

- Як Ви знаєте, що ніхто не чипав?

- А у мене там чопик стоїть, яко хтось двері відкриє - то він його не помітить, а той впаде.

- Добре, останнє питання. Ось уявіть собі таку залізяку метра півтора довжиною, і ще до неї всяке приладдя, так щоб Ви розуміли, разом на тридцять кіло. Уявили?

- Кулемет, чи шо?

- Щось дуже схоже.

- Так, зрозумів.

- Скажімо, хтось мав пронести на дах, або сховати такий пристрій десь у будинку, або у дворі. Як би Ви це зробили, Ви ж знаєте будинок?

- Та як свої п'ять пальців... Ну, може сховати, це десь у щафі де пожежні шланги у нас. Але там теж замок, все зачинено, та й шланги на місці.

- Перевіряли?

- Та там віконця, все видно. І воно перед носом, я бачу кожен день.

- Є ще ідеї?

- Ні, більше немає.

Свідки - все. Далі матеріали, допити потерпілого і підозрюваного, вирок. Можливо, наступне засідання буде останнім.