Глава 7.

Глава 7.

З метою економії часу та поштових витрат суду, я дочекався ухвал та супровідних у Ядвіги, та сам повіз роздавати за адресами. Це не так важко, хоча робота далеко не інтелектуальна. Помічника немає, йому треба платити, і половину від того - податки. Не потягну.

Більшість відправив поштою зі зворотнім повідомленням, дякую Укрпошті - по витратам це добра вечеря у непоганому ресторані. Стільниковим операторам та голові ОСББ - особисто. З метою економії часу та збереження записів - поштою та попередив особисто - аптеку, те саме кафе і два ресторани.

За два тижні ознайомився з матеріалами справи, частина відеозаписів прийшла. На записі з аптеки за всі три доби, що витребувалося, я не знайшов жодного прямого зображення з моїм клієнтом. Схожі люди були, навіть у схожому одязі. Також не бачив як привозили та як забирали зброю - вона ж не маленька. Звісно, і те і інше не мало вкидатися у очі. З іншого боку, якщо експерт знайде схожість - то нехай доводять, порівнюють з особою у кафе.

Але ж і самому цікаво - як? Ну, як таку залізяку туди приперли, звідти виперли, і який він - стрілець? Та й мабуть він був не один. Знову повертаюся у роздуми.

• записі з ресторану була людина, що мала б бути Гонтарем. На вулиці було темно. Тому у час, коли той чоловік зайшов до кафе, і коли вийшов, обличчя було не розібрати.

Вже потім з'ясувалося, що інших написів не буде - другий ресторан все знищив, а камера над стійкою бару у кафе не працює.

Біллінг не дав нічого - телефон на той час було вимкнено.

Це все, що було. Тепер потрібні свідки. Їх досить багато, і шукати необхідне у їх спогадах - це те саме що копирсатися у купі опалого листя, шукаючи покинуту залізну монету.

Матеріали та допити обвинуваченого і потерпілого суддя погодилася відкласти на кінець розгляду. Дивно, прокурор тут не надто впирався.

Починаємо зі свідків. Від обвинувачення є троє молодиків та двоє дівчат. Це ті, що були поруч із потерпілим. І ще охоронець клубу, який надавав першу допомогу. Ну, спробував, у всякому випадку.

Всі сходилися на таких фактах:

- несподіванка для всіх, і для потерпілого,

- постріл відбувся саме у момент коли потерпілий опинився між автомобілями, і між ним та найближчим "другом" з "подругою" було не менше метру-півтора,

- звук був невиразним, напрям його походження - досить широким спектром, а звук попадання кулі був значно гучнішим,

- кровотеча та подальші маніпуляції до приїзду "швидкої" тривали 12-15 хвилин, охоронцю вдалося зупинити основну зовнішню кровотечу, що надало можливість потерпілому вижити.

Потерпілий став інвалідом. Під час слідства першою кваліфікацією був за статтею 15 "Замах на злочин" саме замах на вбивство по 115-й Кримінального "Умисне вбивство". Але, можливо для надійсності, перекваліфікували у 121-шу "Умисне тяжке тілесне ушкодження".

Моя черга допитувати. З поміж всіх наданих обвинуваченням свідків мою уваги привернули двоє. І коли черга доходила до них, я "колупав" їх як міг. Перший - близький друг потерпілого, на ім'я Єгор.

- Які у Вас відносини з потерпілим?

- Я ж розказував, ми дружимо.

- Як давно?

- Та ще з академії.

- Вчилися в одній групі?

- Ну так.

- Батьки теж були знайомі?

- Вони працювали разом.

- А у вас з потерпілим, було щось крім товаришування?

- Ну, у нас спільний бізнес.

- Так, який саме?

- То не ваше діло.

Нагибович теж підскочив:

- А яке це має відношення до справи?

- Прошу терпіння, Ваша честь - я звернувся до судді - досудове слідство було обмежено мотивом. Єдиним, на думку слідства. Вирок має бути ухвалений на підставі всіх об'єктивних даних, обгрунтований належними і допустимими доказами. Ми не знаємо напевне, чи всі деталі з'ясовано слідством - судячи по реакції бачу що не всі, і обвинувачення заперечує проти їх з'ясування.

- Ви певні, що Ваші питання стосуються суті справи? - саркастично питає суддя.

- Я роблю питання простішими для розуміння свідком, тому суть можливо вбачається не одразу.

- Продовжуйте але ближче до суді.

- Дякую, Ваша честь. Тож, пане свідок, який у Вас з потерпілим спільний бізнес?

- Ну, компанія з управління активами.

- Якими?

- Нерухомість.

- Поясніть.

- Ну, там, здаємо в оренду різну нерухомість.

- Свою?

- Та як, нам дали в управління.

- Багато?

- Ну, ми ж не з пісочниці... Так загалом вісім тисяч метрів, нежила, під ресторани, клуби, маркет і готель. Все у новостроях, все працює.