Глава 6.

Глава 6.

- Встати, суд іде.

Неля Степанівна була трохи засмучена перед початком засідання, та запізнилася з початком хвилин на сорок. Я розумію, що зараз працює лише третина суддів, і що крім Сайенко у кримінальній колегії лише троє - а завантаження продовжує зростати. Але я нічим не можу допомогти. Тим більше з настроєм.

- Сідайте.

Нагибович навпроти поглядав на мене з виразом гламурного майстра-сантехніка на новенького випускника місцевого ПТУ. А піджак стильний, і "будильник" нічого. Але чому прокурори не у формі? Від "уставу" наче ніхто не звільняв.

- Захист готовий?

- Так, Ваша честь.

- Матеріали відкрили?

- Пан представник обвинувачення надав все, що у нього є. У мене на даний момент додаткових матеріалів немає, однак є клопотання. Але ми їх розглянемо пізніше, після оголошення обвинувального акту.

- Так, почнем. Справу слухає суддя Сайенко. Судовий процес фіксується технічними засобами системи "Камертон". Відводи є? Встановлюються особи...

Початок ритуальної частини зайняло хвилин п'ять.

- Сторони вважають, що справа може бути призначена до судового розгляду?

- Так - радісно сказав Нагибович.

- Ні - скромно, але дивлячись в очі заявив я.

- Чому? - холодно спитала Сайенко.

- Вважаю процесуально доцільним повернути обвинувальний акт, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу.

- Обрунтуйте.

- Звичайно. Пунктом п'ятим частини другої статті 291 КПК передбачено, що обвинувальний акт повинен мати, цитую: "виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими... та формулювання обвинувачення". Те, що обвинувальний акт складено у стверджувальній формі, а не оціночній, сідчить що прокурор впевнений у фактичних обставинах. Тобто, прокурор вважає що є всі фактичні обставини, підтверджені належними та допустимими доказами, що безпомилково доводять не тільки участь мого підзахисного, але й безпосередньо його вину.

Я встиг вивчити матеріали, що мені так люб'язно надав шановний пан прокурор. Там немає жодних фактичних обставин, що мали б відношення до мого підзахисного. Але обвинувачення вважає мотив - достатнім, і все інше грунтується лише на припущенні. Мова йде про повну відсутність доказової бази. Припущення - це єдина причина, з якої прокурор вважає фактичні обставини встановленими. Саме на припущенні прокурор стверджує вину мого підзахисного. Саме на глибоко суб'єктивній впевненості прокурора будується справа, і грубе порушення принципу невинуватості людини, гарантованого статтею 62 Конституції.

Слідство не знайшло жодного доказу причетності мого підзахисного до події злочину. Навіть не з'ясовано місце, деталі, зброя - та ще багато деталей. Тут вже немає жодної правової підстави, що зібрати нас тут і зараз.

Більше того, слідство має відеозапис, де мій підзахисний знаходиться в іншому місці у момент здіснення пострілу. Експерт не заперечив, що на відео не Гонтар. Припущення слідства та обвинувачення - то не докази. За таким принципом, я можу припускати що представник обвинувачення особисто зацікавлений у вирішенні даної справи і зацікавив склад суду...

- Що ви собі дозволяєте? - грізно пересмикнулася Сайенко.

- Перепрошую, Ваша честь, я не до Вас особисто. Це гіпотеза, але вона Вас образила. А ми зараз маємо людину, що вже за гратами через таку ж гіпотезу. І віримо цій необгрунтованій гіпотезі, або робимо вигляд що наші дії відповідають змісту права.

Вважаючи... ні не так - вбачаючи відсутність жодної встановленості фактичних обставин кримінального правопорушення, прошу суд повернути обвинувальний акт прокурору, та змінити запобіжний захід щодо мог підзахисного, звільнивши його з-під варти.

- Думка обвинуваченого?

- Я підтримую адвоката.

- Думка прокурора?

- Заперечую!

- Суд видаляється до нарадчої кімнати.

Після виходу із зали судді, Нагибович дивився на мене з виглядом переможця. Але я і сам знав, що переспектива оттак відбутися - практично ніяка. Однак треба закладати камінці...

Звичайно, відмовлено. І тримання Гонтара під вартою продовжено. Це взагалі така усталена практика, що у прокурора навіть письмової заяви про продовження тримання мого підзахисного під вартою не було. Хоча, частина третя статті 315 КПК дозволяє. Підстави для відмови - прості та цинічні:

- немає постійного місця проживання (звичайно, виселили з орендованої квартири),

- немає сім'ї (так, донька померла через потерпілого, дружина накалала на себе руки через смерть доньки),

- немає роботи (звісно, на ньому вона і трималася),

- місце реєстрації - на окупованій території.

Далі продовження "по протоколу", після чого одразу закриваємо підготовче і починаємо судовий розгляд. Оце темп, неочікувано. Добре, що хоч якось готувався.