Глава 1.

Глава 1.

Нічна розмова тривала доволі довго, спочатку в автомобілі, потім з гидотною кавою у найближчому нічному генделику. І на ранок я вже домовився про перенесення судових засідань, закинувши апеляційну скаргу та всі клопотання по дорозі.

Справа, по якій до мене прийшла людина вночі, була терміновою але безнадійною. За реальною статистикою, виправдальних вироків - один на декілька сотень. І не тому, що слідство професійне. Скажімо, так склалося.

От уявіть. Ніч. Гучна клубна вечірка, молоді люди добре напідпитку. Голосно сміючись, йдуть до дорогих авто. Сідають у них, збираючись їхати. Лунає далекий постріл, і потім звірячий крик одного з них – куля потрапила у живіт, важке поранення з незворотніми пожиттєвими наслідками.

Слідство одразу з'ясовує, що поранений - син прокурора, це ще до порушення справи. Тобто, у такому випадку винний має бути знайдений та покараний. Або призначений. У відведений керівництвом короткий строк.

Тиск, звичайно, шалений. Перебирали всіх, хто був у категорії ризику - а у прокурорів "ворогів" багато. Але досить швидко слідство вже мало версію та призначеного "терпилу" - мого клієнта.

У нього був залізобетонний мотив. Декілька місяців тому потерпілий, знаходячись у майже непритомному стані сп'яніння, збив автомобілем доньку мого клієнта, яка через два тижні померла у лікарні. Справа практично не розслідувалася, та потім була закрита.

Але на цей раз слідство було досить коротким, всі формальні дії та експертизи виконано з нечуваною швидкістю, й справа дійшла до суду. І на сьогодні вже призначено підготовче засідання.

Адвокат, звичайно, був. Спочатку безкоштовний, але запропонований слідчим. Потім дівчинка, яку знайшли друзі мого клієнта, але без досвіду. Хоча, намагалася та прикладала зусилля. Проте, ніхто її не чув.

Кримінальні справи - не моє. Так, буває - однак, не моє. А тут відмовити не можу.

Ще й моя вперта логіка каже мені: "якщо тебе переконують тільки тому, що і так все зрозуміло, тобі брешуть". Але ж як я можу захищати, якщо й так все ясно. Що, обличчам торгувати?

Зараз час та місце засідання знайти не проблема. Зайти в процес "на ходу" - складніше.

- Ваша честь! - суддя з подивом подивилася на мене, і не дала мені продовжити, перервавши:

- Ви хто?

- Адвокат Шибко Семен Федосійович, відсьогодні маю бути захисником обвинуваченого Гонтара Миколи Івановича.

- А з якого це дива? Обвинувачений! Це ваш адвокат?

Літній але досить міцний чоловік у скляній клітці повернув обличчя в мою сторону, та, напевне, спробував зрозуміти що діється. Я як міг випередив озвиток подій:

- 4.5.0. Саїд. Мазай. - але суддя мене перервала:

- Що це значить? Ви в суді, не влаштовуйте балаган! Або вийдіть із зали! Ядвіго, де захисник?

Секретар, перегортаючи матеріали, поза мікрофоном:

- Нелю Степанівно, тут заява... Сьогодні через канцелярію, два тижні.

- А ми маємо чекати? А дисциплінарну не хоче?

Тут знову втрутився я:

- Ваша честь. Десять хвилин, і може бути вирішення.

Суддя невдоволено подивилася на мене, гукнула:

- Шо прокурор?

- То захист починає цирк і тягне час - з викликом заявив молодий бородань у досить дорогому піджаку - клоунада якась.

Мене пересмикнуло, але та "градація" для тупих і недалеких.

- Є варіанти? - пішов я ва-банк - Або чекаємо два тижні, або звертаємося до центру БПД і чекаємо знову, або ж я зараз підписую договір з клієнтом. Я вже є, на знайомство з матеріалами тиждень, це у будь-якому разі займе менше часу...

- Обвинувачений, Ваша думка? - після недовгого розмірковування запитала суддя, вставаючи з місця та збираючись

- Мені все одно.

- П'ять днів, п'ятниця об одинадцятій. Все, засідання закінчено. Захист! Без фокусів!

Невдоволено відвернувшись спиною прокурор почав збиратися, конвой підняв з лави мого майже клієнта. Я підійшов до них, питаю:

- Хто старший?

- Внизу у конвойній.

- Почекайте десять хвилин.

- Всі на вихід. Хочете спілкуватися - йдіть до СІЗО.

- А давате без понтів, хлопці? З клітки він не вийде, мої речі там - махнув я в сторону лав - договір підпише і вільний.

Конвоїр криво посміхнувшись, кивнув - але залишився на місці. Я запропонував жестом людині у клітці посунутися до кутка, і прошепотів:

- Миколо Івановичу, Саїд направив до мене Мазая, і той просив працювати з Вами. Завтра зранку я у Вас, а зараз почнемо з договору. Ось, тільки уважно прочитайте.

Той спокійно взяв папера і підписав з обох сторін, ледь проглянувши його. Потім я вискочив ловити прокурора. Але той був спритнішим, і довелося йти до секретаря судді за його телефоном і місцерозташуванням.