48 грамів карми

Пролог.

Справедливість не може бути вибірковою.

Автор

 

Пролог.

 

Взагалі я досить рано лягаю спати. А тут - завтра останній день подання апеляції, і ще два засідання в різних частинах міста. Та чого я не чекав - телефонного дзвінка опівнапершу ночі, коли ще не вийшов з ванної.

Перетелефоную вранці, подумав я - але телефон міркував інакше.

- Так?

- Семен Федосійович?

- Так.

- Саїд дав Ваш телефон на крайній випадок.

Далі можна було не пояснювати, і співрозмовник це розумів. Саїд - позивний знайомої мені людини. Не близького друга, та й спілкувалися ми небагато. Але я знав, що людина від нього - це вагома рекомендація.

Саїда я знав з кінця 13-го року, він був в одній з перших сотень Майдану, випадково зустрічалися коли там працювала моя група з загону Червоного Хреста. Далі через спільних друзів та волонтерів я знав, що він з перших днів на війні. І що він - легенда по обидва боки фронту. Та зараз не про це.

- Можете вийти?

Спочатку я знервував, не тільки тому, що виходити на двір у холодний осінній вечір дух не хотілося. Але й тому, що незнайома людина знає де я живу.

- 10 хвилин.

Старенький мерседес блимнув фарами. Вікна затоновані, тому сідаючи в нього, я глянув на задні сидіння. Водій ледь посміхнувся.

- Василь. Мазай.

Рука була суха та жорстка, але потиск обережним.

- Кажіть.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше