Zero

Ми починаєм…
Перші строки під кінець дня, щас треба буде зловити темп моїх думок з швидкістю перенесення їх в документ, ху-ху-ху-ху-ху-ху
Все, до за/втра

День 2
Знову пробуємо писати, головне — практика. Так, теорія теж важлива, але її має бути менше — вона повинна складати лише 20-30%, і потім закріплюватись практикою. Поки ви не почнете щось робити — все так і залишиться лиш вашій голові.
Томас Едісон витратив понад 10к спроб, щоб створити лампочку, а ти так і лежиш і читаєш ці строки. Да — шукати мотивацію корисно, коли її не вистачає, але багато хто робить це не правильно. Люди переповнені мотивацією після перегляду якогось ролика, по типу «Just do it», встають і на цій хвилі «емоцій» починають втілювати свої ідеї, хобі, і в кращому випадку роблять пару підходів, а тоді залишають до наступного «колись». В гіршому — записуються в зал і починають ходити в останні дні абонемента… Так не потрібно робити.
Якщо хочеш щось почати, не важливо — танці, співи, музика… — Почни з малого — роби все поступово. Знаю, ви це бачите, можливо, в кожній  книзі  такого  характеру,  або  в  інших
«філософських» джерелах, але камон… Хіба ви не хочете чогось добитись.? Залишити слід на цій планеті.? Щоб вас пам’ятали не лише ваші батьки й, максимум, діти… Тому що після, вже навряд вас хтось згадає.
Я також довгий час не придавав цьому значення, до моменту, коли в мене не зародилось розуміння, що «якщо ти робиш, щось корисне, будь-що, то, рано чи пізно, це піде тобі на користь».  В  цьому  правилі  є  така  маленька
«лазівка»… Отже, наведу приклад в спорті, а саме
— як просто почати займатись ним для себе, щоб подобатись собі більше. Починайте з малого! Так, я вже говорив. Візьміть навантаження, яке буде вам приємне. Непотрібно робити по одному підходу, але всі види тренажерів або, навпаки, один вид м’язів, але максимум підходів… Візьміть один підхід на окремий м’яз, нехай видів м’язів буде 3, або навіть 2, але робіть це кожен день!
Наразі, нам важливо не те, скільки ти будеш робити підходів до кінця тижня, а те, скільки  днів  ти  це  зробиш  до  свого  першого
«лінивого» дня. ТАК — такі дні будуть! І я говорю не про вихідні (дні, які потрібно, щоб відновлюватись), а саме дні, а вірніше — ДЕНЬ, коли ти просто психанеш і заб’єш. Таке буває. Це нормально. Ми не роботи, і досить часто попадаємо в руки лихій долі… Тому падаючи — підіймайтесь якомога швидше, бо чим глибше, тим менше світла.) До завтра.

День 3
Максимально немає бажання писати, але якщо почну зараз, то потім не прийдеться — це скоріше просто спосіб ‘’злиняти’’, але краще ніж чекати момент, коли прийде муза… якщо вона взагалі прийде. А бажання немає все через погані емоції, саме про них я думав сьогодні написати. Всі емоції, які ви знаєте є нормальними, і те що в вас бувають стреси — це добре для вас як для особистості, але погано для здоров’я (про це пізніше).
Емоції показують, що ви живі! Кожна людина плаче, сміється, сумує, і тд… Тому не потрібно приховувати цього. Ви певне спитаєте
«Чому це я маю ‘’радіти’’, коли в мене нічого не виходить і кожен мене посилає в сраку? ’’ — а тому що з кожною такою подорожжю ви стаєте кращими, кожен раз коли ви пробуєте і в вас не виходить, ви стаєте блищим до вашої мети. Є моменти, коли ти дивишся на двох людей і вони ніби однаково роблять помилки в одній і тій самій справі, але один досягає успіху швидше. Тут і знаходиться ще одна ‘’заковирка’’, такий собі підпунктик. Ти повинен зробити висновки з своїх помилок, проаналізувати їх і засвоїти — адаптуватись. Бо поки ти цього не зробиш, ти будеш знову і знову так само помилятись, і це вже не буде прогресом — ти просто будеш крутитись в центрі дупи. В тебе залишиться тільки два виходи:

або    постаратись    і    вилізти,    або    перестати ‘’крутитись’’ і війти в зону комфорту.
А я пробую зараз з неї вийти, як говорив раніше, все треба поступово.

День 4
(По факту я пропустив вже десь тиждень). Залип в інсту і відволікся. Взагалі багато хто знає про ці всі терміни ‘’зона комфорту ‘’ і тд, але чи добре в ній бути? І взагалі: що добре для нас, а що погано? Якщо хлопчина зламає ногу, це погано? Але якщо через це його не заберуть в армію, тоді ви скажете як добре, що він її зламав? Розумієте, я хочу сказати, що ніколи не знаєш — що добре, а що ні, життя це просто послідовність подій, з яких ми отримуємо досвід і тим самим загартовуємось фізично і духовно, простіше кажучи: Життя — це пиздець повний.
Не потрібно ділити те, що з вами відбувається на добре чи погане, просто живіть, і коли в вас буде повна срака згадайте, що ви не одні були в такій ситуації, мільйони людей страждали від того, що і ви, а після справлялись і жили далі. Можливо я пишу зараз не для людей, які будуть читати 20-річного підлітка, який робить тонну орфографічних помилок в реченні, а для самого  себе.  Знаєте,  кожна  людина  повинна

залишити щось після себе. І це не просто зробити дитину, а щось, що могло накликати на думку, що це зробили ви: ваш спадок дітям, які у вас будуть. Саме тому, гадаю, пишу цю книгу, щоб я, який ріс в сім’ї в, котрій душевні розмови не були ‘’популярними’’, зміг донести все, про що ніколи не говорив близьким, своїм дітям і тим, кому буде це цікаво.

День 5.
Не збиваємось і продовжуємо писати. Сьогодні вам треба буде забути вчорашнє (не те щоб забути, а просто не сильно зациклюватись і не робити з того правило) тому що, як би це не було важко прийняти, але в світі немає нічого правильного, будь-яка ваша дія, скоріше за все, неправильна, так як і думка чи ще щось. Зараз поясню.
На світі все можливо, так-так, ВСЕ! Тому допускати, що ви вчиняєте правильно вже є ‘’помилкою’’. Колись я почув такий вислів: ‘’Сильна людина відстоює свої погляди, мудра — змінює їх’’. Я не хочу сказати, що ви робите щось не так. Роблячи будь-що, навіть якщо ви знаєте що це правильно на 100%, проаналізуйте і постарайтесь подивитись на це під іншим кутом
— навіть мої слова і все сказане в цій книзі може бути хибним.