Місто не відпускає

«404. Ви в мережі. Говоріть.»

Оператор 404;

— Слухаю вас.

Заявник:

Чоловік, ~35 років. Голос хриплий, втомлений. Фоновий шум — вітер, інколи металевий дзвін, ніби щось б’ється об стовп чи знак.

— Мені сказали… якщо звичайні канали не працюють, дзвонити сюди. Я не псих. Відразу кажу.

404:

— Опишіть ситуацію.

Заявник:

— Я військовий. Контракт. Стояв на блокпосту біля периметра, ближче до старої дороги на Прип’ять. Тиждень тому відправили в розвідку — перевірити сигнал з одного датчика руху. Думали, мародери чи звірина.

(Пауза. Чути, як він спльовує.)

— Я пішов один. За інструкцією — максимум на дві години.

404:

— Повернулися?

Заявник:

— У тому й справа… я йду назад уже шостий день.

(Свист вітру посилюється.)

— Я виходжу до дороги. Бачу свій блокпост. Шлагбаум, мішки з піском, вишка. Підходжу — а там уже інший поворот. Дерева. Руїни. Знову ліс.

404:

— Орієнтуєтеся за картою? Навігатор?

Заявник:

— Зв’язку немає. Навігатор здох першого дня. Компас крутиться, як скажений. Мітки на деревах… я різав кору ножем, залишав стрічки. Повертаюся — їх немає. Або вони… старі. Згнилі. Наче я ходив тут рік тому.

404:

— Фізичний стан?

Заявник:

— Вода закінчилася вчора. Їжа — майже. Але я не відчуваю голоду, як мав би. Тільки втому. І…

(голос тихіше)

404:

— Що саме ви бачите?

Заявник:

— Будинки між деревами. Дев’ятиповерхівки. Балкони. Білизна на мотузках. Моргну — знову ліс. Чую оголошення по гучномовцю. Радянські. Про евакуацію. Про автобуси. Про документи. 

404:

— Є інші люди?

Заявник:

— Я бачив патруль. Наші. Вчора. Троє. Я кричав, махав руками. Вони пройшли повз. Один подивився прямо на мене… крізь мене. 

(Довга пауза. Чути важке дихання.)

— А сьогодні я вийшов до блокпоста. Точно наш. Номер на вагончику збігається. Навіть графіті наше — «ДМБ 2026 близько». Там стояв я. 

(Тиша 4,8 сек.)

— Я стояв на вишці. Курив. Як завжди. Форма моя. Шеврон мій. Я крикнув — він не відреагував. 

404:

— Що ви зробили?

Заявник:

— Підійшов ближче. І зрозумів… це не я зараз. Це я через три дні. У нього на руці була нашивка з датою дембелю. Моєю датою. Яку я маркером дописував від нудьги. А обличчя… 

(ковтає)

— Обличчя в нього було спокійне. Як у людини, яка нікуди не збирається йти.

404:

— Ви вступали в контакт?

Заявник:

— Я зробив крок до вишки — і знову ліс. Ні дороги, ні блокпоста.

404:

— Що ви відчуваєте зараз?

Заявник:

— Що мене не випускають. Наче місто… приміряє мене. Дивиться, чи підходжу я. Я мушу дембельнутися через дев’ять днів. Мама вже квитки купила. Я обіцяв приїхати. 

(Голос ламається, але він тримається.)

— А сьогодні вранці я прокинувся в протигазі. Я його не надягав. І фільтр… новий. Я таких не отримував.

404:

— Де ви зараз перебуваєте?

Заявник:

— На дорозі. Асфальт потрісканий. Знак «Прип’ять 12 км». Але я вже проходив його. Три рази. Завжди 12.

(Порив вітру. Далекий металевий скрегіт.)

— Якщо я не вийду… Скажіть моїй матері, що я не дезертир. 

404:

— Назвіть прізвище та частину.

Заявник:

— Сержант ~. В/ч 4—

[Різкий шум перешкод. На записі з’являється фоновий низькочастотний гул.]

Заявник (шепотом):

— Зачекайте… Я знову бачу вишку. І там… уже двоє. Зв’язок обривається. 

Попередня класифікація InternalCorp:

Тип: Просторово-часова аномалія утримання

Зона: Периферія Чорнобильського сектора

Механізм:

Об’єкт потрапив у зациклений фрагмент топології Зони. Спостерігається накладення часових шарів та проекція можливих версій суб’єкта.

Симптоми:

— Неможливість покинути периметр

— Повторювані орієнтири з викривленням часу

— Візуальний контакт з альтернативними станами себе

— Нав’язане спорядження невідомого походження

Ризик:

Висока ймовірність повної інтеграції суб’єкта в аномальне середовище 

Рекомендація:

Відправити групу з якорем реальності та біометричним маяком. Вилучення можливе лише при фіксації вихідної часової мітки суб’єкта.