Епілог

– Нагадую всім, що планета Земля стала природним заповідником майже відразу після колонізації планети Марс та повномасштабного переселення людей на інші планети в далеких галактиках. Це сталося у зв’язку з перенаселенням цієї прекрасної планети та недостатньою кількістю природних ресурсів. Прошу, будь ласка, не розтягуйтесь! Наша екскурсія добігає кінця! – вигукував квакаючим голосом до групи туристів екскурсовод – невеличкого зросту лисуватий чоловік з зябрами на шиї та одним великим фіолетовим оком. – Нагадую, що ми знаходимось на території заповідника! Сміття по собі не лишати! Всі йдіть за мною! Ще не вистачало аби ми когось загубили по дорозі назад. На нас вже чекають електрокари, а в космопорті – корабель! Ми продовжуємо свій туристичний маршрут, відвідуючи найкращі мальовничі куточки всесвіту!

– Перепрошую, лей Сайрус! А чи відвідаємо ми  Марс? – звернулася до екскурсовода синьоволоса дівчина у рожевому дивакуватому вбранні зі сріблястими блискітками. Під руку вона тримала свого кавалера в не менш екстравагантному фіолетовому одязі з ідентичним кольором волосся. У кожного з них було по три білих ока.

– Звісно ж ні, лея Далія. Марс вже давно перетворено на в’язницю для різного роду злочинців. Наразі там відбувають покарання не тільки в’язні людської раси. Що там дивитися? – спокійним тоном пояснив екскурсовод та рушив вперед. Група туристів прослідувала за ним, намагаюсь від нього не відставати. Тільки одна молода симпатична дівчина, в темно-зеленому комбінезоні з помаранчевим волоссям та червоними очима, застрягла масивною платформою своїх чобітків в ґрунті. Не втримавши рівновагу вона впала животом на землю. Коли вона підвелася на ноги, то помітила щось блискуче в одній із ямок, що утворилася від її взуття. Простягнувши свою руку з чотирма пальцями, вона витягнула свою знахідку. Це виявився гребінець для волосся прикрашений блискучими камінцями. Дівчина бачила такі на своїй планеті в історичному музеї. Вона почала розгладжувати гребінець своїми тонкими довгими пальчиками без нігтьових пластин і не мала жодного бажання з ним розлучатися. Дівчина вже добряче відстала від своєї групи. Та коли вже зібралася її наздоганяти, то почула позаду себе м’який чоловічий голос, який змусив її обернутися:

– Якщо подобається – залиш собі.

В ту ж мить обидва її серденька забилися ще сильніше. Дівчині здалось неначе в середині неї щось розцвіло. Перед нею стояв, одягнений у чорний комбінезон та взутий у невисокі чоботи на шнурівці, неймовірно привабливий високий молодий чоловік з яскраво-зеленими очима та темно-зеленим коротко стриженим волоссям. Підійшовши до неї впритул він простягнув до неї руку та почав повільно намотувати її помаранчеве пасмо волосся на один зі своїх чотирьох пальців. Він посміхнувся їй найчарівнішою посмішкою  в усьому  всесвіті і додав:

– Хіба ж можна позбавити таку чарівну красуню гребеня.