26

Великий коридор здавався мені такий довгий. Я біжу по ньому, минаючи безліч різних дверей. Він заповнюється туманом і тепер уже важко розгледіти двері. Таке враження, наче хтось робить це навмисно. І нащо я взагалі вийшла із кімнати. Як тільки я ступила в коридор, двері позаду зникли і тінь майнула десь поміж стін.

   Я звертаю кудись в провулок і тінь пробігає повз. Двері Міранди навпроти мене. Рожева ручка і дитячий стиль зовсім не личив їй. Я захекано їх оглядаю. Невже в сні можна почуватись так втомлено і чи взагалі можна втомлюватись тут. Холод повіяв по спині, тінь поверталась, а разом із тим чувся скрегіт зубів. Воно перетворилось у щось моторошне. Смикаю ручку Міранди. Зачинено. Я намагалась відчинити і наступні двері. Усе марно. Я надіялась, що потраплю хоч до когось.

            Мені знов варто зібратись бігти, тільки я роблю крок, лапа звіра лягає на мою ногу і я падаю. Нігті порізали тканину і на шкірі залишились три рівні смужки, які сочились багряним кольором від довжелезних пазурів. Щока теж нестерпно пече, але я зараз не маю часу для того, щоб думати над цим. Я б’ю її іншою ногою прямо між очей і вона скавулить. Підіймаюсь і біжу далі. Позаду чується гарчання і від нього мені і справді стає моторошно, ну чому я не можу прокинутись.

              Я пробігаю коридор і помічаю знайому постать, я звертаю до неї і обіймаю. Мін стоїть цілком спокійно, мабуть, він чекав мене побачити тут. Кроки позаду стають все голосніші і от я вже бачу потвору, яка біжить прямо на нас, я тягну Міна за руку, але він стоїть як вкопаний. Тварина за декілька метрів від нас вдаряється об невидиму скляну поверхню і її відкидає назад. Я затуляю рот рукою.

- Ти як? - Мін звертається до мене ігноруючи те, що його бар’єр хочуть знищити.

- Декілька подряпин.

- Ось ти де! - Чон підбігає до нас. - Ми тебе шукали.

- Тут?

- В твоєму сні тебе не було, - Чон взяв мене за руку, позаду прямували інші хлопці. - Ми шукали тебе коридорами.

              Хлопець глянув на тварину.

- І що?

- Не занадто моторошна, але якщо захоче вона може знищити твій сон за хвилину, можливо дві хвилини, - вони явно говорили про кошмар.

- А зараз що вона хоче?

- Лише налякати, думаю, вона тут не для того щоб розбудити її.

             Тієн глянув на мою ногу, я переступаю, щоб він не помітив нічого.

- Ти цього від мене не приховаєш, я відчуваю, тому сідай.

- Що? - Чон глянув на Тієна, який двома кроками скоротив відстань.

- Ти маєш рану, - як тільки хлопець про це сказав, усі поглянули на мою ногу, в тому числі і я, вона неприємно пекла.

Джун вказав на одні із дверей.

- Ти впевнений?

- Там безпечно.

            Двері мали блакитний відтінок і належали мабуть комусь із хлопців. Останній зайшов Мін. Коли двері за ним зачинились, тварина побігла до нас, але її спроби потрапити сюди були марні. Вона билась у двері та ніяк не могла їх відкрити, згодом шум зовсім припинився.

              Це була невелика кімната і вона явно була жіноча, все так гарно виставлено і обережно розставлено. Чомусь мені одразу спало на думку те, що хлопці знають хто це. Тому що вони усі глянули на Джуна і в декого я побачила співчуття на обличчях. Велике ліжко, а навпроти туалетний столик із безліччю різновидів косметики парфумів, поряд величезне дзеркало, ця кімната точно належить дівчині.

            Тієн посадив мене на ліжко, а сам опинився біля ніг. Між нами встав Чон. Тієн глянув на нього з під лоба, але той навіть із місця не зрушив.

- Що ти робиш?

- Цю рану потрібно...

- Не потрібно, - перебив його Чон.

- Чон! - одразу декілька хлопців звернулись до нього, від чого мені здалось, що які у них би хороші відносини не були, усі вони мають характер.

- Він буде лапати її, ви що не розумієте, - Тієн усміхнувся і глянув на мене.

- Якщо цього не зробити, вона завтра з’явиться у неї, - нагадав Чанель і Чон надувшись відійшов у бік і глянув на столик, розглядаючи різні баночки.

            Тієн торкнувся моєї ноги і його тепло передалось мені, рана по трохи загоювалась, допоки там не залишився тільки слід. Хлопець підсунувся ближче до мене, а я навпаки назад. Він вказав на ще одну подряпину біля стегна, коли я падала, то напевно зачепилась.

            Цього разу було боляче, рана пекла і я поклала свою руку поверх руки Тієн. Він зупинився і ми поглянути один на одно, десь фиркнув Чон, якому було неприємно на це дивитись. Тієн взяв мене вільною рукою за руку і знов повернувся до рани. Я закусивши губи і чекала, коли він забере її. Він підіймається і я полегшено видихаю.

Коли ж черга дійшла до ще однієї подряпини і Тієн нахилився, я відчула його дихання на своєму обличчі. Можливо в сні неможливо розгледіти людину достатньо добре, тому хлопець перевалився через ліжко. Він заклав пасмо мого волосся назад і його рука лягла на мою щоку і приємно її щипала.

             Я не встигаю нічого сказати чи навіть заперечити, чується телефон й дзвінок і хлопці переглядаються. Провалююсь у порожнечу.