ГЛАВА 31

Саманта.

Коли я прокинулася, я не могла зрозуміти, як я взагалі заснула, але потім усе зрозуміла. Подивившись на годинник, я побачила, що я проспала цілих дві години, це просто жах. Це все коньяк, яким мене напоїв Майкл, ох Ларсон. Гаразд, пора вставати і йти його шукати, бо дуже вже охота з ним розбірки влаштувати, поки він не пішов мені з цією Софією зраджувати, щоб її чорти побрали. Хоча сподіваюся, він не ризикне, бо правда тільки мене любить. Інакше піду, подам на розлучення, хоч і знаю, що страждатиму, але пофіг, зради не пробачу, а потім, рознесу його в пух і порох.

Я швидко поправила свій халат, поправила волосся, і пішла до вітальні. Там я його й побачила тим, як він сидить біля вікна за столом у своєму ноуті, у тій же футболці та джинсах. Я стала біля проходу, думала поспостерігати, а потім хотіла було щось сказати, але він несподівано підняв голову, ніби відчув, чи може навіть почув, як я йшла, хоча я ніби не йшла як слон, і не шуміла, я була тихою як мишка. І, подивившись на мене, сказав:

- Виспалася моя дорога?

- Ти туди щось підмішав Ларсон? так?!

- Ні, звичайно, Сем! Ти в своєму розумі?

- У своєму Ларсон! В СВОЄМУ!

- Ну, ось сама, гарненько подумай який мені в цьому сенс? а? ще й тобі, я що самогубець?

- Ну не знаю, приспати, і потім втекти до Софії! Як тобі такий сенс? Це ідеальний варіант!

- Господи Саманта! Повну маячню не неси! Якби я хотів до неї, то я взяв би і пішов, а не брав і займався хрінню на кшталт присипляння тебе! Ти, правда, ідіотка, Саманта, раз до такого додумалася!

- Ну – ну Ларсон!

І тут він підвівся, підійшов ближче, притягнув мене до себе за талію, і, обійнявши, дивлячись мені в очі, сказав:

- Так-так... моя люба місіс Ларсон, отже, як я бачу, що ви таки  ревнуєте мене? Так? до неї?

- Так! І маю повне право на це Ларсон!

- так маєш моя дорога, як і я тебе до будь-якого іншого мужика!

- особливо до Майкроста?

- Так! тому що ти МОЯ, і тільки МОЯ, і нею і залишишся! Тобі все це зрозуміло моя люба?

- Ну, якщо не будеш нічого робити, щоб я пішла, то так я залишуся! І так зрозуміло!

- Не хвилюйся, не буду .... І ще запам'ятай, що хрін я тебе, колись, куди просто так відпущу Саманта! І не дам тобі піти! Ясно?

І поцілував. Потім я відсунулася і сказала:

- А якщо серйозно Майкл?

- Що?

- Чому я заснула??

- млинець Сем, я тобі нічого не підсипав, я той коньяк і сам пив, після тебе, ти просто занадто втомилася, і нерви, от і все, плюс була голодна, невже цих доводів тобі мало?.

- Хм ... ну добре, нехай так я тобі повірю Ларсон! Але врахуй це лише Цього разу!

- Саманта не зли мене!

- Ой-ой, як мені страшно Ларсон! Прямо до остраху! Я так тебе боюся що навіть моєму халату страшно…- З усмішкою говорила я

- Так Саманта, вгамуйся, а то ти мене знаєш, зараз залишишся без свого оцього халата!

- та ну..

- так все давай без жартів, бо дивлячись на тебе я бачу ти така бліда, що тобі, і, правда, поїсти треба!

- добре, я думаю, варто поїсти.

- Ну, от і молодець, гарна дівчинка, тоді пішли?

- пішли.

І він узяв мене за руку, і ми пішли до столу. Там він мене нагодував. Ми попили чай, потім я помила посуд, а він просто чекав на мене поруч. Коли я закінчила, він узяв мене за руку і повів у спальню. І ми просто лягли спати, і заснули.

Вранці я посунулася однією, і, судячи з холодного ліжка з його боку вже давно. Що ж добре. Я встала, одягнувши халат, пройшлась тихо по квартирі, Майкла не було, значить поїхав, цікаво куди, хоча потім дізнаюся, і його відсутність означає, що маю можливість на один дзвінок. Я пішла назад у кімнату, потім у ванну, вмилася, привела себе в порядок, але поки не переодягалася, взяла свій смарт, ні повідомлень, ні дзвінків, потім пішла на кухню, на столі на мене чекав сніданок. Я його розігріла, поїла, потім зробила собі каву і набрала Луїса:

- Привіт Луїс

- Привіт Саманта, що сталося?

– я що просто так подзвонити не можу?

- можеш, але не робиш Сем, то що таке?

- потрібна твоя допомога..

- я не здивований…

- Луїс!

- гаразд, і так, кажи, хто що натворив? твій дорогий Ларсон щось накоїв? Чи Майкрост?

- хах.., і те й те Луїс..

- Уточни!