ГЛАВА 23

Саманта.

І тут мене збудив дзвінок мого телефону. Прокинувшись, і з великим небажанням я взяла свій телефон, з тумбочки, що була біля ліжка з мого боку.

Коли я подивилася, на телефон побачила, що було майже опівночі, і дзвонила мені мати. Цікаво, що трапилося у такий час. Я дуже сподіваюся, що це щось важливе, інакше я не знаю, що я зроблю…

І тут прокинувся і Майкл, і, увімкнувши світло, він сказав:

- у чому справа Сем? Хто дзвонить?

- Ось дивися ... - І я показала йому телефон, і на це він сказав:

- Цікаво, що цього разу? І в такий час...

- ох, не знаю…

- Гаразд, дай його сюди!

- Що? навіщо???? Ти що задумав? Майкл ???!

- Господи СЕМ! Дай уже, цей чортовий телефон сюди!

- Але .....

І він просто вирвав його з моїх рук і відповів на дзвінок:

- Слухаю, Марго. У чому річ і, що трапилося, у такий час?

Вона я думаю, була в шоці, від того, кого почула, і це було чути по її голосу, коли вона сказала:

- Майкл? Це що ти? А де Саманта? І чому ти відповідаєш з її телефону? З нею щось сталося, так?

- Так, це я, і ні з нею все добре, вона просто спить, Марго, а я був поряд з її телефоном і вирішив відповісти, щоб дзвінок її не розбудив.

Так, звичайно, він просто був поряд з телефоном! В такий час. Господи та хто в це повірить!! Скоріше зі мною, ніж із телефоном. Якби вона тільки знала наскільки і як він поряд, вона б від радості стрибала, мабуть, від того, що Майкл затягнув мене в свою ліжко, або вона подумала б що це я. Ай, гаразд, тут без різниці для неї хто кого. І вони продовжили:

- Так вона що зараз у тебе?

- Так, і так для твого спокою скажу, Марго, я їй дав снодійне, і прив'язав її до свого ліжка, про всяк випадок, так що до ранку вона нікуди від мене не подінеться, і вранці буде вдома... це я гарантую.

Хах, значить снодійне??!! Та вже не дуже дотепно Майкл. Але прив'язати до ліжка, це вже надто. На цьому я тільки закотила очі, на що він досить посміхнувся. Ідіот! Інших слів просто нема. Я уявляю, як вона була здивована цьому, і щеня повірила у все це, але нехай уже. Але на нього я була дуже зла, за те, що він відповів, і спеціально так на нього дивилася, щоб він це зрозумів. І він зрозумів, і на це лише посміхнувся.

- Що ж добре, тоді вранці скажи їй, хай мені подзвонить, як буде вдома, гаразд?

- Добре Марго, я їй все скажу ... прямо дослівно все передам!

- дякую, і Майкл скажи, у вас з нею точно все добре? У сенсі ви ще разом? І ще якщо вона чогось не хоче, то прошу, не тисни на неї дуже добре?я ха неї дуже хвилююся..

- так, Марго, не хвилюйся, у нас все добре, і вона зі мною в безпеці, повір, і я ні до чого її не змушую і не тисну, у нас все що відбувається, це все добровільно і за її згодою

- Що ж добре, дякую, тоді і добраніч Майкл

- добраніч Марго, і батькові привіт

- Звичайно Майкл

- бувай Марго

- бувай Майкл

І вона вимкнулася. А Майкл одразу віддав мені мій телефон, поцілував у щоку і сказав:

- можеш не дякувати крихітко!

- не дякувати?!! Та ти у своєму розумі??!!! Господи! Навіщо ти це зробив? Ти реально ідіот! - Зла сказала я

- Вирішив позбавити тебе від її нотацій на ніч, щоб ти нормально відпочила моя крихітка ...

- Майкл….

- Прошу, крихітко, не злись .... Я ж для тебе це зробив.

- Ти, ти просто нестерпний Майкл!

- знаю-знаю, але якби це було щось важливе і термінове, то вона б попросила розбудити тебе і дати трубку, а отже, це може почекати, до ранку так?

- думаю так…

- Ну, от і добре, а тепер давай спати, тобі треба відпочити, і мені теж, завтра буде важкий день, тож…

- Гаразд….

І ми знову лягли, і згодом заснули.

                    САМАНТА. Вранці неділі. Ми прокинулися, зібралися, поснідали, і він мене відвіз додому. Там дорогою я написала матері, що я їду додому, і що як тільки зможу одразу подзвоню. Вона відповіла, що приїде до мене за годину і що це важлива розмова. Коли ми приїхали, то там на мене вже чекав Луїс, з дуже не добрим і незадоволеним виразом обличчя. А це означало, що мені доведеться вислухати його довгу і нудну промову, знову. А точніше, знаючи його, він явно хотів знову посваритися з Майклом, мені на зло. І ось коли ми зайшли до холу, я сказала:

- Привіт Луїс!

- Ну, привіт Саманта, привіт Ларсон!

- Привіт Челендж, що ж сказати, що я радий тебе бачити, це складно,  і плюс буде брехня.

- Ох, це взаємно Ларсон!

- Луїс! Що таке??

- все нормально.

- Ти брешеш Луїс, і я це знаю!

На це він промовчав. Я бачила, що його щось турбувало, але поки що не могла зрозуміти що, і мабуть поки Майкл тут він нічого мені не скаже, тому я вирішила не наполягати поки що. І я вирішила сказати так:

- І так хлопці, давайте без сварок, краще вип'ємо спочатку кави, і потім нормально поговоримо і розійдемося у своїх справах, гаразд?

І вони тільки кивнули мені у відповідь. Далі я пішла на кухню і зробила нам каву, і принесла її в хол, і ми почали мовчки її пити.

Через 20 хвилин і дзвінок у двері. Елла пішла, відчиняти, але її не було довго. І я пішла до неї. І там я її застала трохи переляканою і з букетом квітів, і вона дала, мовчки його мені. Далі я вже знала, що це знову Джонатан. І я просто взяла, віддала їй букет у руки, і одразу взяла ту записку з таким текстом: