ГЛАВА 14

Саманта.

Після того, як я заспокоїлася і дочекалася, коли вони всі заснуть я тихо і непомітно пішла за будинок, стежкою через сад і до того озера. Підійшовши ближче, я побачила, як там було красиво, і тихо, місяць відбивався у воді, вітерець був теплий і невеликий, повільно колихав дерева, і розвів моє волосся. Такий вигляд був заспокійливим і зачаровуючим, я любила дивитися на воду в озері або морі, а особливо коли в ній відбивався місяць і захід сонця, і було так тихо і спокійно і чутно шум води. Я б так і сиділа тут до ранку, і насолоджувалася всім цим, але, на жаль, це нереально, тому що тут холодно, а я легко одягнена, короткі сині шорти джинсові, і майка в червоно-чорну смужку, і босоніжки, і в цьому я просто замерзну.

І я вирішила підійти ближче до води. Там якраз бив невеликий горбок ось на ньому я і почала спостерігати за цією красою і намагатися заспокоїтися і не плакати знову. От, цієї краси та тиші я втратила рахунок часу, ця тиша це те, що мені було зараз потрібно, я так довго я хотіла просто побути однією, щоб мене ніхто не чіпав. І тут несподівано пролунав дуже знайомий голос:

- Саманта? що ти тут робиш в такий  і ще одна?

- Що????

Я трохи злякалася від такої несподіванки, і коли повернулась і хотіла в цій темряві побачити, хто це, то послизнулась і просто впала вниз, з пагорба добре хоч не у воду, а то б викупалася. І відчула сильний біль у нозі, а саме в ділянці щиколотки, і зрозуміла, що мабуть я сильно їй вдарилася.

І тут до мене підійшов цей чоловік, і я побачила, що це був Майкл, цей чортовий сноб, який сказав:

- Саманта ти як? Все гаразд?

- Якого біса ти так людей лякаєш?!!! Ти що хворий??!! Чи тобі жити набридло?!

- Вибач, але я не хотів і не збирався тебе лякати, принаймні навмисно! так що не кричи, а нормально скажи все гаразд чи ні?

- Я думаю так, напевно ...

- Тоді давай допоможу встати.

І він допоміг мені піднятися, і тут коли я стала на ногу, то відчула що вона дуже болить і сказала:

- Айй, моя нога!

- Що з ногою?

- я, сильно вдарила її, коли послизнулася і це все через тебе ідіот! ВСЕ ЧЕРЕЗ ТЕБЕ!

- О боже, ще цього не вистачало! від тебе одні неприємності Саманта! Ось за що мені це все? а?

- а не треба було мене так лякати! Це ти у всьому винен! А мені тепер страждати та мучитися! ненавиджу!

- я вже вибачився, тобі цього що мало?

- а мені від твого вибачення легше не стало! І так мало!

- ох, гаразд, пішли, сядеш на лавку...

– я з тобою нікуди не піду це небезпечно!

- САМАНТА! Не дратуй мене!

- а то що?

- Насильно відведу на лаву що!

- ох, гаразд!

І він узяв мене за талію і повільно мене повів до лави, і ми сіли, потім він сказав:

- Може тебе відвезти до лікаря?

- Не треба, я просто відпочину до завтра, і все буде нормально, якщо ти не будеш мені на очі потрапляти!

- Ну, дивись, якщо не буде легше, то завтра ми поїдемо до мого друга, він лікар, і я тоді питати не буду, хочеш ти чи ні цього, зрозуміло?!

- Ти не зробиш цього!

- Гадаєш?

- так!

- А потім ми це побачиш Саманта!

І я вирішила змінити тему та запитати:

- А що ти взагалі тут зробиш у цей час Майкл? Чи за мною стежиш? Чи думаєш щось мені зробити?

- Я тебе теж саме, хочу спитати Саманта! І ні, не стежу! мені, що більше робити нема чого!?

– я першою запитала!

- гаразд, я вирішив прогулятися, і ще це моє улюблене місце, щоб подумати, і воно сьогодні виявилося зайнятим тобою! а тепер твоя черга, відповідати Саманта!

- від тебе ховалася! - Невдоволено сказала я

- Так?

- ТАК!!

- я не вірю в це, ти не схожа на ту, що ховатиметься від когось, а тим більше не бачу сенсу від МЕНЕ ховатися, ще й тут.

- Так?

- так, Саманта, а якщо серйозно, то, що ти тут робиш у цей час? І ще однією?

- мені не спалося, і коли я побачила з балкона це місце, то хотіла сюди прийти і побути однієї в тиші і подумати, і заміть ключове слово «ОДНІЄЮ і в ТИШІІ! Вловив сенс?

- я зрозумів, це місце якраз для того, щоб подумати, це моє улюблене місце ще з дитинства.

- і я розумію чому, тут чудово та тихо…

- так, дуже тому   і люблю це місце, але з красою однієї особини все одно це незрівнянно… - сказав він майже пошепки але я почула

- Хмм .. що???

- нічого…

Адже він явно зараз про мене говорив, чи не так?! Я це знаю! Але навіщо? Чому він так сказав? А потім ще й удав, що нічого не говорив такого, так сказати забрав свої слова назад..

Я просто не знала, що йому на це сказати, тому просто мовчала, і чекала, що він перший щось скаже. І він таки сказав:

- Ти знала, що твоя мати вирішила таке ось влаштувати, з нами всіма, і зробити нам 2 місяці каторги?

- Ні, якби знала, то зробила б, все що б цього не трапилося, але, на жаль, цього разу я не можу щось змінити, так що ...

- Так….

- Що? - Запитала я

- мабуть нам потрібно буде  потерпіти один одного це весь час, і це всього 2 місяці!

- напевно, але якщо ти вмовиш свого батька, щоб він дозволив нам не робити цього, то може….

- це безглуздо Саманта, якщо він вирішив, що згоден на це, то переконати його неможливо, як і твою матір!