№ 4 МоЄ НеочІковане Щастя

ГЛАВА 11

Саманта.

Коли я увійшла до будинку, мене зустріла Елла, сказавши:

- Міс Саманта? Господи! як ви? Може, вам потрібний лікар?чи взагалі до лікарні?

- Ні зі мною все нормально, краще скажи, де Ванесса?

- я її відвела в її кімнату, і дала заспокійливі таблетки, як ви і сказали, вона звідси не виходила.

- добре, тоді я до неї піду

- Міс Саманта?

- Що ще Елла?

- скажіть він отримає по заслугах за це, все правда?

- Звичайно Елла… я особисто цим займусь

Вона мені усміхнулась, і пішла до Ванесси.

По дорозі думаючи про те, що сталося, дивно, що вони всі так про мене турбуються, хоча це і справді зайве, тим більше що це тільки ляпас і розбита губа, так сказити дрібниця. Але мені це було приємно.

Коли я зайшла до Ванесси, вона вже спала. Тоді я тихо зачинила двері та пішла до себе. У себе я нарешті зняла з себе цей одяг, і вирішила сходити в душ.

Коли я подивилася в дзеркало, у ванній на себе, то побачила, що моя щока досі червона, і губа підпухла. І тут у мене дозрів план помсти Джонатану. І я одразу взяла телефон і зателефонувала Луїсу, який одразу відповів:

- Тільки не кажи, що ти знову в щось встряла, Саманта, я ж тебе просив хоча б до ранку не рипатись ...

- Ні, не встряла, не турбуйся

- це радує. Тоді чому дзвониш? Що вже скучила?

- На кшталт того Луїс..

- Хмм, гаразд, чого ти хочеш принцеса?

- У мене дозрів план, як покарати Джонатана

- Ну і?

- його треба налякати так, щоб він просто поїхав з міста, і забув про мене, бажано надовго, але тут як вийде.

- як саме?

- знайди людей, які його, налякають сказавши: що вони знають його таємницю про побиття дівчини, і про інцидент учора зі мною, і якщо він не поїде протягом 2 тижнів з міста, то про це дізнаються всі, і це буде в медіа та Інтернеті я впевнена, що він це погодитись, оскільки вибору у нього не буде. А про те, щоб дізнався його батько, подбаю я.

- Ти впевнена в цьому? А якщо це не спрацює?

- Так я впевнена, і це спрацює, повір!

- добре я зроблю це для тебе

- Дякую Луїсе, ти диво!

- так - так, будеш мені винна Саманта

- я знаю це, та ще …

І не встигнувши, я сказати, як він сказав:

- Ніхто не дізнається, не турбуйся, я вмію добре зберігати секрети, і ти знаєш це

- Та знаю і ціную, і ще подзвони завтра вранці Майкросту старшому, нехай сина забере з дільниці, і я вранці туди теж приїду, нехай побачить, що зі мною зробив його син...

- ох, Саманта, відчуваю я, що ти знайдеш собі проблем на голову знову, завтра.

- не знайду, його батько завжди нормально до мене ставився, я думаю, він мене зрозуміє

- Гаразд, як знаєш!

- Луїсе, не турбуйся так сильно про мене добре?

- Ти ж знаєш, що я не можу інакше Саманта, ти мені як сестра

- гаразд - гаразд, тоді до завтра Луїс

- До завтра Саманта ...

І поклала телефон на столик і лягла спати.

Саманта. Вранці в суботу.

Я прокинулася як завжди о 7.00. Хоча сьогодні я хотіла відпочити, але мені потрібно швидко з'їздити до відділку поліції щоб зустрітися з батьком Джонатана і повернутися додому до того як помітять що мене немає, тому що я впевнена що мама дізнається про вчорашній інцидент і примчить до мене, все перевірити.

Я швидко привела себе в порядок, макіяж сьогодні не стала робити, просто одягла: джинси, майку, нагору чорний піджак, босоніжки без підборів, волосся просто випрямила своє без накладних, взяла сонцезахисні окуляри та сумочку з телефоном і пішла вниз, і вийшла через кухню, доки там нікого не було. Хотіла вийти заднім ходом через сад, щоб мене не бачили, але тут наткнулася на Артура:

- Міс Саманта?

- Артуре?

- і куди це ви прямуєте, однією і в такий час?

- це не твоя справа!

- боюся моя, я вас охороняю і повинен знати про ваші плани, і всі переміщення, особливо після вчора!

- я не можу сказати, інакше ти все моєї матері доповіси, і все мені зіпсуєш! А мені цього не треба

- я їй більше не підкоряюся, тому що вона тут не живе міс Саманта

- Та ну..! Я тобі не вірю Артур!

- я сам відвезу вас куди потрібно, після вчора, я не можу відпускати вас, кудись одну!

- це зайве Артур.

- Ні міс Саманта!

- Слухай просто відійди і все! мені ніколи Артур!