ГЛАВА 9

Саманта .

Ще через два місяці. І ось сьогодні була середа. Ми з Ванессою як завжди прийшли додому, дуже втомлені, після важкого дня, в компанії, хоча порівняно з тим, що було раніше, зараз стало трохи легше, м так сказати вже втянулись в цей ритм. Коли ми увійшли, то побачили, що в вітальні нас чекала мати, яка побачивши нас, підійшла і сказала:

- Дівчатка ви вже нарешті, прийшли, це добре, тоді мені потрібно вам, щось сказати дуже важливе!

Ми спочатку переглянулися з Ванессою, і я вже здогадувалась, що вона хоче нам сказати, але вирішила почути це від неї, щоб і Ванесса все зрозуміла, на що вона нам сказала:

- Сідайте на диван!

- Гаразд…. - Сказала Ванесса, а я, мовчки пішла і сіла, поруч з нею .

І коли ми сіли я вирішила сказати:

- У чому справа мама?

- після смерті Леонардо, я зрозуміла, що ви обидві дорослі, і що в цьому будинку я вам заважатиму, тому я вирішила, що мені потрібно вже шукати собі нового чоловіка…

- і я вважаю, що вже знайшла так, мамо?

- Так, можна сказати і так, Саманта!

- і хто цей бідолаха?

- Чому відразу бідолаха Саманта? Він багата і впливова людина!  І на свій вік ще навіть симпатичний чоловік

- І хто ж він мама?

- Річард Ларсон!

- ЩО? - Сказала я

- той самий? - Запитала Ванесса

- Так Ванесса, він!

- непогано мама, варіант просто ідеальний для тебе. Мені страшно уявити, хто буде наступним, Президент?

- Саманта припини!

- Та гаразд, тобі мама, я ж правду сказала….

- я просто не хочу вам, двом заважати, та й він теж один, і каже що його сини дорослі, а йому хочеться, щоб поруч була жінка, вони зараз живуть окремо від нього і йому самотньо в його великому будинку...

Ага звичайно самотньо, і моя мама вирішила допомогти, яка вона добра, правда слово сини в її словах мне трохи напрягло, щось здається мені що неспроста це було сказано.

- Отже, я так вважаю, що в нас тепер будуть нові багаті родичі, так мамо?

- Так, у нього двоє прекрасних заможних, дорослих красенів і неодружених синів!

Ну от тепер я натяк точно зрозуміла!

- Ну що ж у мене просто немає слів мама!

- я чула, що вони дуже популярні серед дівчат і жінок, і що вони правда красені, і обидва не одружені Саманта... - тихо сказала Ванесса

- Ванесса припини, хоч ти!

- Та гаразд Саманта, що тут такого, хіба я щось не те сказала?  Я ж просто підтвердила те що сказала Марго

- Так не так Ванесса!

- Так донечка вона має рацію, тобі вже час подумати про те, щоб знайти собі хлопця, та й Ванессі теж!

- мама прошу, не починай, мені минулого разу з Джонатаном вистачило! Другого такого мені не треба!

- Гаразд, як знаєш Саманта, але все ж подумай!

- це все? - Сказала я

- Ні не все, у п'ятницю ви обидві повинні бути у них вдома на вечері, для знайомства, і це не обговорюєшся особливо для тебе Саманта!

- ох, гаразд!

- я не проти Марго.. раз вони наші майбутні родичі то знайомство до весілля це буде правильно… - сказала Ванесса

- Ось і добре дівчата, тоді в п'ятницю о 20.00 вас відвезе туди Стівен, я дам йому адресу!

- Гаразд, мамо!

- і Саманта прошу, будь до них ввічливішою і не грубі!

- як скажеш мама, буду просто ангелом!

- ох, Саманта ... ... ти просто не виправна ...

- Ще гірше мама! Я така ж вперта як і ти!

І ми мовчки пішли по своїх кімнатах. Там я переодяглася, прийняла душ одягнула свою улюблену чорну піжаму і лягла в ліжко. І вирішила подумати над тим, що сьогодні сказала мати . Може це і добре, але тоді я не зможу виїхати звідси, і залишити Ванессу, якщо мама поїде до нового чоловіка. Так вона, звичайно, постаралася, і знайшла собі ідеального та багатого кандидата. Як же я йому співчуваю, знав би він на кого потрапив бідолаха. Я багато про нього чула, та й про його синів, теж небагато, вони зараз керують його фірмою, але ми ще не перетиналися за ці півроку, що ми з Ванессою були на фірмі, та й не хотіла, щоб це трапилося, враховуючи ті чутки, що про них ходять.

І тут я згадала про свого шкільного друга Луїса Челенджа (27 років), він був старший за мене, на кілька років, але завжди мені допомагав особливо в школі, бігав за мною як тінь. Ми з ним познайомилися в школі, коли ми з мамою переїхали до будинку Гласів, і мене відправили до нової школи, але вона була для звичайних дітей, так вирішив Леонардо, щоб я не виділялася, і не відчувала себе не такою, як усі. Зараз він якраз працював слідчим, ми з ним спілкувалися весь цей час хоч дуже й рідко, але зв'язок тримали. Може він мені, що дізнається про майбутніх родичів, та й треба порадитись щодо Джонатана, а то, знаючи його, я боюся, що він щось зробить, тим більше, що він знає, що я зараз одна, і що знову у місті. І взявши свій телефон я почала шукати номер Луїса, я його не бачила ці два роки, поки була на практиці, але ми спілкувалися і листуючись.

Дзвонити було вже пізно, і я вирішила йому написати, колись все одно відповість як матиме час, тому хай буде так:

- Привіт Луїс, я знаю, що знову тебе дошкуляю, нісенітницею. Але мені потрібна твоя допомога, дізнайся мені все, що зможеш про сім'ю Ларсон (моя мати знову заміж виходить, і це мої майбутні родичі), і можеш простежити за тим типом, що я тобі розповідала Джонатаном Майростом, а то я боюся, що він щось задумує знову, небезпечне для мене, тому що знає що я повернулася в місто .