ГЛАВА 8

Артур.

Коли я прийшов у коридор, то побачив, що Саманта говорила з якимсь хлопцем. Але на її вигляд я зрозумів, що вона не дуже йому рада. Я вирішив спостерігати збоку. Вона явно побачила мене, але жодного знаку не подала, тож я вирішив чекати. Потім я побачив, що вона мало не знепритомніла, я хотів підійти, але той хлопець був першим, на жаль. Коли вона її обіймала, мені, чомусь це дуже не подобалося, але коли він ще й поцілував її, це мене взагалі розлютило, але чомусь я не знаю. Тим більше що вона багата дочка моєї начальниці, і вона себе не поводила як розпещена грошима багачка, і я знав, що мені не можна на щось сподіватися, але я не міг поводитися інакше. Хоч і був, трохи грубим, з нею, але інакше я не міг. Коли я побачив що вона проти цього, і намагається від нього вирватися, і він тримає її насильно, я вирішив, що час втрутитися, тим більше це моя робота їх захищати.  І підійшов до них і сказав йому свою думку, на що отримав грубу відповідь. І коли вона подивилася на мене, я побачив на її обличчі сльози, я був готовий ударити цього виродка, але вона просто витерла сльози і відповіла йому. Після таких переговорів я йому прямо сказав, що йому час, хоча він поводився нахабно, такі як він інакше і не уміють і не хотів йти. І тут до нас несподівано підійшла Марго і втрутилася в ту розмову. Поки вони все це обговорювали, я просто стояв мовчки і дивився на неї, на Саманту. Після репліки цього типу, і того, що сказала Саманта, Марго подивилася і запитала мене:

- Це так Артур?

- Та мадам, він змушував міс Саманту, до того чого вона не хотіла, і я мусив втрутитися.

Після всього того почутого що було далі я був у шоці. Як він міг так поводитися з нею, це взагалі не мало ніякого змісту. Нормальний чоловік так себе не веде. А ще й силою змушувати її вийти за нього заміж і не спитати її, тепер я ще більше хотів ударити його.  Я не можу дозволити йому так з неї знущатися, і взагалі з когось чи ще. Я підозрюю, що він, що їй зробив, або скривдив її, що вона так ненавидить, але що? Але це не моя справа, навіщо мені все це. Але її слова, що він любить не її, а гроші, мене просто добили, може справа саме в цьому. Як можна проміняти таку, як вона, на гроші, це треба бути ідіотом! Після того як він пішов, і вони вдвох поговорили, при мені, і Марго сказала мені відвести її додому, і якщо потрібно навіть силою, Саманта звичайно ж цьому заперечила, було б дивно якби промовчала, я навіть би подумав що їй дійсно погано. І Марго пішла, а я подумав що сила, це звичайно добре, але думаю, що вона просто пожартувала, інакше за таке просто мене може звільнити, а я не хочу бути таким як той ідіот, і не хочу з нею так робити, але вирішив сказати:

- І як підемо принцеса добровільно чи силою?

- я сама піду, тільки не торкайся до мене!

- Як скажеш принцеса!

 І ми, мовчки, пішли надвір у мою машину.  Я відчинив машину, через пульт, хотів, як зазвичай робив для Марго і відчинити їй дверцята, як доньці начальниці, але вона, мовчки сама пішла і сіла, не чекаючи, поки я це зроблю. Вона явно була не такою як інші, і я почав ловити себе на думці, що вона мене почала цікавити більше ніж клієнт, хоч і знаю я її всього другий день. Всю дорогу ми їхали мовчки. Коли ми приїхали, вона мовчки вискочила з машин і швидко пішла в хату, і не встиг нічого сказати. Я поставив машину в гараж і пішов поговорити зі Стівеном, водієм родини Глас, бо хотів дізнатися хто він такий цей Джонатан, і що їх пов'язує із Самантою. Той мені сказав, що він нічого не знає, хоч я йому й не повірив. І я пішов у кімнату перевірити камери на теренах.

      Саманта.

Коли ми приїхали до будинку. Я, мовчки, вибігла з його машини як пробка з шампанського, і пішла до себе, щоб Артур не встиг, мені нічого сказати, так я бачила, що він явно хотів щось сказати. Коли я увійшла до будинку, мене зустріла Елла, побачивши в якому, я стані вона запитала:

- Міс Саманта? що трапилося?

- Його більше немає Елла.

- о ні…. міс Саманта, я так співчуваю вам….

- дякую Елла, але найгірше зараз Ванессі ...

- Так це так, ммм .. міс Саманта? можна я вас обійму?

- так звичайно..

І вона мене обійняла, і потім сказала:

- так я розумію, як міс Ванессі зараз і вам теж...

- Вона скоро приїде додому з моєю мамою, і їй потрібно буде відпочити, і ще приготуй, мені, що не будь перекусити, а то я, нічого не їла і...

- так я все розумію, я все зроблю міс Саманта, не турбуйтесь

- дякую Елла.

І я пішла до своєї кімнати. Пізніше Елла принесла мені поїсти. Я поїла і лягла відпочити. Мама привезла Ванессу, і її поклали спати, давши велику кількість заспокійливих пігулок. Наступного дня був його похорон. Все пройшло тихо і швидко, і як у тумані Ванесса була не в собі від горя, я була весь час поруч і намагалася підтримати її як могла.  Після цього вона ще місяць була у депресії та нікуди не виходила, спочатку ридала без перестанку, а потім коли сльози закінчились, просто впала у депресію. Я робила все, що могла, як сестра, але цього було мало, назад їй батька це повернути не могло. І ми з мамою вирішили відправити її за кордон на відпочинок, і розвіятися, змінити обстановку, і вона погодилася. Після цього до нас приходив адвокат і сказав, що Леонардо у своєму заповіті вказав, що фірма після його смерті буде розділена між мною та Ванессою на рівні частини, будинок також, і, виходячи з цього, моїй матері нічого не дісталося, чого слід  було очікувати,хоча вона звичайно хотіла іншого. Вона, звичайно, була шокована, але я розуміла, що вона тепер знає що планувати далі робити. А саме шукати собі нового та багатого чоловіка, знаючи її вона займеться цим уже дуже скоро.