2. Прогулянка в лісі

Дівчатка вийшли наступного дня на прогулянку. День пролетів дуже непомітно, а як же ще буває літом, коли ти в крутій компанії відпадних дівок? Сутеніло швидко, але хто вони такі, щоб так рано розходитися додому?

— Знаєте, а мені подобається. І навіть не завжди, коли ми говоримо, — сказала Ніколь.

— Це натяк, подруго? — засміялася Лексі.

— Ні, ви що, не в тому контексті. Просто мені з вами добре.

— Мені теж з вами добре.

— І мені.

І кожна сказала, як їй добре з ними усіма.

— По квасу? Я знаю чудову лавку неподалік, — з очима, повними натхнення, запропонувала Стессі.

— Я не проти, — підтримала Адма.

— Квас? Ми що, чоловіки за сорок? — промовила Лексі.

— Там дійсно непогано, ходімо спробуємо. Я вже там була, — сказала Ніколь.

— Ну добре, вам я вірю. Ходімо квасувати. Який напрям, подруго?

— За чотириста метрів — ліворуч по курсу, капітане Лексі!, — повернулася й засміялася в обличчя Стессі.

— ЗА ЧОТИРИСТА МЕТРІВ ЛІВОРУЧ ПО КУРСУ, БУДЬ ЛАСКА, МЕНІ І МОЇМ ПЕРШИМ І НАЙЛІПШИМ ПОДРУГАМ ТАКОГО СМАЧНОГО КВАСУ, ЩО СВІТ НЕ КУШТУВАВ! — заволала Лексі.

У компанії роздався гучний сміх.

— А там, до речі, є інші напої? — спитала Лексі.

— Наприклад? — продовжила Ніколь.

— Ну, типу якогось легкого алкоголю чи взагалі ще щось?

— Так, є борщ твоєї бабці, — пожартувала Адма.

— Ах ти ж негідниця, хаха!

— Не ображайся.

— На тебе, кохана? Ніколи, — Лексі підійшла й обійняла її. — Ми ж як дві краплі води. Ну, майже, — закінчила Лексі й посміхнулася подрузі.

— А якщо чесно, то є якісь напої, але я їх не куштувала, — зрештою дала відповідь Стессі. — Можемо і не тільки солодку воду взяти. Я ж за, дівчатка, — дала голосу і та подруга, яка запропонувала піти в бар.

— Так, давайте. Ловимо момент, — підбила Ніколь.

— Це ж ми, — також додала Адма.