Розділ 9: Порятунок

Саша прийшла до кімнати і ввімкнула комп'ютер. Почала перевіряти

«ТАК!» усе було начебто правильним.

Джев зайшов у кімнату разом з Борді і маленьким пухнастим клубочком

— Хто це?

Клубочок замурчав.

—Це...КАБАЧОК!

— Який КАБАЧОК?

Кошенятко злізло і несміливо підкотилося до ноги Саши. 

— Воно ж ще зовсім крихітне! Дівчина ахнула побачивши закриті оченята котика

— Де ви його знайшли?!

— Ці недоумки, тьфу. Ця жахи вони взяли його маму і…

— Можеш не продовжувати. Отже ця крихітка зовсім-зовсім сама тут?

Вона стояла і дивилася на кошенятко яке поміщалося у неї на руці.

Воно людське?..

— Певно. Ну у нього нема крил і пір'я, і 3-ого ока на спині, це вже схоже на людське кошенятко 

Саша пригорнула Кабачка до себе і він почав скрести кігтиками.

— Ми зобов'язани його врятувати! Він певно хоче їсти.. 

— Я ЗАРАЗ ПРИЙДУ! Джев зник та через 2 хвилини уже поставив молочко

Саша поставила блюдце з молочком перед Кабачком і підштовхнула.

КАБАЧОК підповз до молочка і почав причмокувати язичком. Дівчина гладила спинку крихітки 

— ми візьмемо його з собою! Вона рішуче подивилась на друзів.

— це не обговорюється. Борді і Джевісон кивнули.

За обідом Борді прощалася з Стелою а Джев пообіцяв писати листи Чарльзу.

Саша ковиряла котлету. Котик сидів у неї в сумці. 

Вони вийшли і пішли в кімнату. Там Борді збирала сумку а Джев підмітав . Саша відпочивала з Кабачком.

Коли настала темна темна ніч Саша ввімкнула комп'ютер . Вона намагалася якомога швидше запрограмувати програму яка буде відкривати двері. Коли це сталося приблизно через 10 хвилин, вона дуже хвилювалася. «А якщо не спрацює?»

Кабачок сам того не розуміючи нажав кнопку пуск.

Саша крикнула до друзів і вони потягли один одного . Вони біжали і біжали до виходу. Саша пам'ятала що вона так і не зрозуміла закляття яке вони хотіли знайти Саша пам'ятала що не взяла комп'ютер. Вона повернулася до кімнати і схопила комп'ютер. Вони з друзями поставили перед дверима. Годинник пробив 12-ту. Саша нерішуче ступила 2 кроки. Перед ними зовсім не було порожнини. Друзі вибіжали на вулицю і закрили за собою двері. Вдихнувши свіже лісне повітря Саша зрозуміла що це було її найбільш бажаним бажанням. Вона ступила ще кілька кроків, та загубила рівновагу і впала. Впала не на холодну підлогу, впала на м'яку і мокру травичку. Кабачок виліз з її сумки і почав гратися з високою травичкою.

Саша чула спів птахів, ніби це перший її день у лісі. Вона чула тепло від багаття, вона чула сопіння Скарлет. Коли вони досхочу повалялися у траві, дівчина підвелася . Вона підійшла до сонної подруги і сіла поряд. Вона ніби не секунду заплющувала очі але вже через хвилину розплющила їх і побачила яскраве сонце. 

«чого мене так пече?» Саша помітила що тінь від університету зникла. Ніби розтанула у просторі. А разом з нею і університет. На місці їх нескінченних пригод, почали квітнути кульбабки. 

Саші здалося ніби все це був сон, дуже страшний і довгий, але вона побачила що на траві лежить коричневий, старий папірець. На ньому було написано пером, дуже свіжими чорнилами:

«Дякую! Е.Ф.»

Це був той папірець який вона клала собі на початку в кишеню. Вона зрозуміла що це не сон. 

Зараз друзі сидять у витеринарній клініці. 

— з Кабачоком усе гаразд