День 43. Твій внутрішній дракон

Дракони миролюбно сиділи, лузали сємки і коментували:

– Ти глянь, ти глянь, як моя кіпішує.

– Та вона в тебе завжди перша заводиться.

– Ну не скажи. Трохи запальна...

– Та де ж "трохи"? А хто частіше з нас двох бігає на роботу?

– Ладно–ладно. Шо заводишся? Чи в тебе є свій потайний дракон, якого можна роздраконити?

– Пхе! І придумаєш же таке.

Запала пауза. Події на екрані зацікавили обох зелених ящурів.

– О, диви, мій як завжди – "я статуя, сиджу тут чисто по фану".

– Ну це ж мою і бісить, шо він ніяк не реагує. Хоч би слово сказав, чи якось відреагував. Він в тебе взагалі вміє говорити?

– Шо тобі сказати? Вміє терпіти – це факт. Але щоб я проявлявся було лиш пару раз.

– І? То коли? Не помню такого.

– Та тому що ми тоді ще не жили разом.

Зелена з шипами голова навпроти скептично закивала.

– Ну добре, – здався, – розкажу тобі таємну історію.

– А наші не повбивають одне одного?

– Без нас не зможуть, ми ж їх дракони. Так от... – але не вдалося фразу завершити. Вмить розтаяв і зник.

– Шо? Невже моя таки роздраконила свого чоловіка? Ой лишенько! За–яць! Хутко біжи до нашої дівчинки. Ай, та знаю, що не поможеш своїм страхом. Та ж за інструкцією маєш з'явитися, коли їй страшно. Не забудь з собою взяти кота зі Шрека, – кричав уже у слід, – погляд того йолопа завжди всіх гіпнотизує. Може якось вщухне скандал, заспокоїться. Я не буду нервувати, відпочину, – хлоп!

В цьому затишному просторі стало тихо. Зате на екрані галас із лементом подвоїлися:

– Якого? дідька. ти. мене. роздраконив? – аж вуха закладало від жіночого лементу.

Два дракони сумно дивилися одне на одного.

– Бро, вибач.

– Угу.

– За інструкцією...

– Та знаю. Знаю я ту екскурсію.

Тяжко обидва зітхнули.

Поночі лікували одне одному ранки, синці, забиті місця.

– Слухай, може, вони все ж навчаться не драконити одне одного?

– То будемо сподіватися і мріяти. А поки – все. На відпочинок і на бочок. Уй... бок болить.

– Спимо сидячи?

– ... так.

А мораль яка?

Будьте чемними, не драконьте інших. І бережіть своїх драконів. Вони, можей, й невидимі, але точно не заслужили бійки.