365 світлячків
День 40. Сюжет, що захопив
Іноді буває читаєш книгу, дивишся фільм – і тебе захоплює сюжет. Ти такий мимоволі приміряєш на себе, як костюм – "а що, було б непогано".
Але коли насправді реалізується сюжет, що сподобався, – ти в шоці. Та ну його нафік такі повороти! Коли нарешті вигрібаєш, допливаєш до берега, відпльовуєшся, віддихуєш, трохи відходиш від карколомності, отетеріло оглядаєшся позад себе і питаєш у простору: "Що це було?"
І десь лиш потім, післязнанням або в якомусь прозрінні ти доганяєш думку – це схоже, як в тому фільмі (в книзі), але наживо відчувається все жорсткіше. "Боже, як добре, що то все скінчилося".
А за хвилину обпікає інша думка: "Господи! Це ж які ще сюжети мені сподобалися/вразили?! О, Боже, прошу, благаю, відміна замовлення, скасування, не треба!.."
І біжиш в нескінченний каталог пам'яті, де конвульсивно в шухлядках шукаєш картку із потрібним текстом.
"Та де ж вона?! – і майже молишся: – Благаю, знайдись!"
Переривши майже всю картотеку нарешті знаходиш потрібне:
"Спокійно, без карколомного або залихвастського сюжету, але з цікавими моментами".
Видихаєш. "Так, Всесвіте, саме це мені потрібно, прямо відчуваю, як сюжет проникає і розпаковується в моєму житті. Так же можна? Або ні?.."
#1197 в Сучасна проза
Відредаговано: 25.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
