Знаючи твою нелюбов до будь-яких месенджерів, псіхувала лиш з одного приводу. Ну добре, розлюбив, з ким не буває, перестав кохати – боляче, але буде прийнято, не кінець світу.
Але
просто
Напиши.
Ок, не любиш писати – приділи 5 хвилин своєї уваги. Скажи.
Це не буде 6 годин поспіль, коли ми в шаленій закоханості говорили і не могли наговоритися. Ніби вир нас затягував або море відносило далеко від берега, і ми все не могли виплисти, засинали під ранок зі слухавками біля вуха.
І не буде коротким питанням, яке вистрілювали одне одному, економлячи час:
"Кахоєш? – Кохаю"
Очевидно, це не буде навіть "короткою розмовою", яка затягувалася у нас на пару годин.
Якщо вже всі теми наговорені-виговорені – а колись то було через край, то сказати просто "Прощай".
Я би... псіханула
Плакала
Не повірила
Доводила би щось
Може
Може саме так я би відреагувала
Але ти не дав можливості перевірити
Ти просто з радарів зник
Слава богу, живий – бачила пости в фб, зелені маячки присутності в мережі різних месенджерів
Не вистачило сміливості сказати?
Не вистачило поваги до почуття, що колись було, голосом визнати, що воно пішло і зникло?
Не вистачило пороху озвучити свій вибір?
Знаєш, не хочу здогадуватися.
Нарешті нецікаво.
Бог з тобою
Бог з ним, з почуттям
Бог