365 світлячків

День 28. Меланхолія блукала містом

Меланхолійна Відлига блукала містом. То там в калюжах поділ сукенки змочить, то тут бурульки перерахує. Все ніби щось шукає чи ховає у димці.

М'якість і трохи надривна ніжність проривалися у простір. То сніг товченим пюре під ногами розм'якає. То тала водичка усі щілини заповнює і біжить. Чи мріялося їй, чи марилося? Ніби розгублена дівчина, не зналася.

Здавалось Відлизі, що вона от-от знайде загублену мелодію. Це має бути вальс – старий-старий, неспішно-повільний, що звучить із рипучого патефончика з трохи заїждженої платівки.

"Тра-рам-па, ра-ра-ра-ра-ра-ра па-ра-ра..."

І зву-чав

Па-те-фон

Па-те-фон

То був сон, то був сон, то був сон

Все ка-пель

І во-да, і во-да

Па-во-да

Не-во-да

Да

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше