365 світлячків
День 26. Свої люди
От ви як зазвичай знайомитеся з людьми? Ну бо якшо я, то швидко
Чи то туризм натренував, чи то збиваюча з ніг харизма впливає, не знаю. Але про харизму – це якшо шо жарт.
Часто пам'ятаю: як, з ким і за яких обставин познайомилися.
Тут в турі були, тут – на екскурсії. Тут – творчі вечори. Тут – разом навчалися/працювали. Іноді буває: "А пам'ятаєш" – і зринає якась нестандартна історія.
От як взагалі працює механізм? Як нам підводять людей?
Тут от в одному діалозі намагались згадати, як познайомилися, і як задружилися, що от спілкуємося:
"карколомного, залихватського, молнієносного сюжету нема в цьому кіно
але воно цікаве"
Карколомного немає, а людина є. От є і все.
І важливіше, що своїх людей ти знайдеш, чи вас зустрінуть, де б ти не був. Туристичне життя найбільше це показує, чи проявляє. Ти знайдеш своїх, близьких по духу тобі, в будь-якій точці на мапі, бо вони там є.
А може, десь у Всесвіті є розподільча інституція. Одним вона "своїх" насипає близько до дому – щоб вийшов на вулицю і вже зустрів.
А іншим – розкидає по світу. І доводиться трошки попоїздити, щоб їх віднайти.
Не важливо, близько чи далеко, поруч – на відстані витягнутої руки і запаху кави, чи на відстані, що конем одним днем не доїдеш, бережіть своїх. Бережіть, не просто ж так ви одне у одного в цьому світі є.
#1197 в Сучасна проза
Відредаговано: 25.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
