365 світлячків
День 24. Жити
Якось після важкої ночі обстрілів на ранок довкола було стільки світла.
В метро зранку заспані, втомлені люди, що тримаються силою волі. І тут до вагона входить музикант. Він несе на собі підсилювач, у руках – електрогітара. Хлопець грає щось ліричне зі Стінга. Він йде не тому, що збирає кошти, а тому, що його музика хоч на мить відволікає від мороку після ночі.
Сьогодні на пів дня побачила рідних харків'ян. Так, для обох міст то були "веселі" ночі. Але ми змогли, ми зустрілися. Обійнялися. І гуляли морозними вулицями Києва. Сонячний сніжний день додавав свою щепу краси цьому величному Місту.
Такої кількості квітів у руках хлопців я давно не бачила. Поспішаючи на побачення вони несли обережно загоргуті або гордовито розкриті – букети, букетища, елегантні поодинокі квіти.
Серед трохи заціпенілої тиші дня про щось за сто метрів одне від одного перегукувалися групи підлітків. Вони раділи життю бурхливо, жваво, залучаючи всіх, хто мимоволі потрапив у простір між ними, жити.
Жити
#1197 в Сучасна проза
Відредаговано: 25.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
