День 23. Перехрестя

"Всі ми час від часу опиняємося на перехрестях між світів. Стоїмо на дорозі, коли назад вже не повернешся, а як йти вперед – невідомо. І куди оком не кинь – якось боязко.

Що дасть опору? Де взяти ключ? Хто дасть відповідь – якими дорогами і до яких світів приведе (?) має привести (?) виведе (?) шлях.

А поки ти, Світланко, стоїш на роздоріжжі, давайте кинемо кості... і пошлемо тебе вліво. Там, ах, який шлях! І кохання, і страждання, і... А що ж іще? Ну так, знецінення і неповага самої до себе впридачу. Як інакше? Якщо по самі вуха втріскатися в чужого чоловіка. Правильно, нічого хорошого тебе там, дівчинко, не жде. Але ж можна вибрати цей шлях. Від нього є ілюзія щастя.

Ну ладно, не кривись, ще є варіанти.

Так-так, підкинемо ще раз кості. Тепер на тебе чекає третя розвилка шляху по праву руку. Що ж, по страху твоєму та й буде тобі. Не схотіла поряд гідну людину, злякалася – тримай. Він таки харизматичний. Не нікчемна, але постійно буде пам'ятати про твою силу. І лячно, і заздрісно – ти ж сильніша. Лячно – а як покинеш, хто буде підпоркою. Заздрісно, ну бо й собі такої сили хочеться, а нема.

Ти диви, тут ще купа варіантів того самого... специфічного – назвімо його так – шляху. Що за варіанти? Черги тих, хто хоче, щоб їх няньчили по життю.

Не твоє, кажеш? Точно? Може спробуєш? А, вже було? І як? Набридло? Угу. То шо, перебираємо варіанти далі?

Кості щось не ті відповіді дають. Може погадаємо на кавовій гущі? А чом ні? Ну добре-добре, зрозуміло – недоречний варіант.

О! Диви – є один серйозний чи несерйозний варіант: там і не будеш одна, і вас ніби буде двоє. В попередніх варіантах якісь пристрасті, а тут спокій. Там задужо чи замало уваги, тут її не буде зовсім. Ніби і буде людина поряд, а від того не буде ні холодно, ні гаряче. Хочеш таке?

Та що ж ти хочеш, врешті-решт!"

– Я перепрошую, ви вже повністю прочитали монолог?

– Ну... так. Але там трошки, ще хвостик зостався.

– Знаєте що, юначе, залиште його при собі. Ви краще скажіть, от той, хто грає в кості, розмовляє зі Світланою, він хто? Бог, Деміург? Може диявол чи янгол-охоронець? Хто так безпристрасно перебирає варіантами долі, а головне – їх знає?

– Ем... я ще не придумав...

– Тобто?!

– Ви тут займаєте час всієї комісії, ми вас дивимося, слухаємо, а ви...

– Колего, перепрошую, що перебиваю. Юначе, давайте начистоту: читали ви непогано. Проте цього року не раджу вам на акторський. І взагалі... мабуть, не раджу. А от сценаристом раджу податися на наступний рік. І підготуватися встигнете, і зрозумієте, що матеріал ви принесли перспективний. Та все ж треба визначитися: хто творить сценарії нашого життя.