День 22. У янголів теж опускаються крила

У янголів теж буває "останній пакетик, що порвався". Коли все валиться із рук і опускаються крила.

– Гей-гей, ти чого? А-ну, ну перестань. Все ж добре, – старший янгол приобняв крилом молодшого.

– Ні-ні-чо-го не ви-хо-ди-и-ить, – худесеньку фігурку потрясало від плачу. Опущені крила, згорблені плечі – все виглядало безпорадно.

– Добре, а що має виходити?

– Все!

– Так не буває, – старший тихо розсміявся, лагідно погладжуючи крило знесиленого. – На все свій час. І твоєму підопічному він теж потрібен.

– Але ж я хочу!..

– Так, я знаю. Кожному, хто отримує своє перше наставництво, хочеться все зробити ідеально. Хочеться все і одразу для тої Душі, яку призначили охороняти.

– Хіба це неправильно? – скинувся молодший.

– Це природньо. В цьому наша суть: допомагати, оберігати, захищати. Але у Душі є свій вибір. Вона може обрати – чи чути нас, чи відчувати наш дотик, чи враховувати наші підказки.

– А буває так, що нас зовсім не чують?

– На жаль. В такі моменти пам'ятай: то не твоя вина. Ти можеш лиш продовжувати любити Душу, намагатися її провадити далі по шляху. Говорити до неї, промовляти і сподіватися, що вона тебе колись таки почує.

– Почує?

– Обов'язково.

– І як же зробити, щоб мене почули?

– О, брате, це вже зовсім інша історія. У мене є трохи часу. Ходім, я тобі розкажу. А поки надішлемо твоїй підопічній Душі – внутрішнього світла, щоб вона відчула, що її люблять, про неї турбуються і її бережуть.