– Я видохлася, – капризно скрутила губки Муза. – То вона там сама собі вирішила про оті 365 днів і 365 текстів. Сама придумала – от сама і хай пише.
– Музо, ну, може, не будемо до неї такі суворі? – тактовно спитало Натхнення. – Бачиш, дівчина сама собі кинула виклик, сама вирішила ближче стати до творчості. Он, літерки складає, образи рухає.
– Мене постійно ганяє, – мрійливо підхопила Думка.
– Ну, добре, – велично змилостивилася Муза, – прийду. Може, почаюю, може каву вип'ю. Так, Відповідальність, а ти вже вивчив, який мені смакує напій?
– Так, панянко. Але, боюсь, Забудькуватість випадково поцупила і загубила рецепт. Можливо, ви повторите?
– І!.. Невже ви не в курсі, що я двічі ні-чо-го не пов-то-рю-ю.
Покрутилася біля дзеркала, поправила тафтову накидку.
– Ай, ладно. Подобається мені ця дівчина. Записуй рецепт. От зробить мені добру гостину – прийду.
Ем... ну що ж, пішла варити напій і готувати гостину. Може ж вдасться завоювати прихильність примхливої леді, моєї Музи