365 світлячків
День15. "Я загубила букви"
– Я загубила букви.
– Перепрошую?
– Точніше, я загубила вірш.
– Це як?
– Намагаюсь згадати рядки. Розумієш?
– Якогось конкретного вірша?
– Мені здається, що так. Колись я вчила і запам'ятовувала вірші.
– Ну так, як і всі ми в школі. Вчили, визубрювали, біля дошки розповідали.
– Так, в школі, було таке. А потім поезія відгукнулася мені. Я виписувала собі вірші, що сподобалися. Ходила, звірялася із записами, запам'ятовувала.
– То ти хочеш згадати якийсь із тих віршів?
– Не знаю. Іноді ти згадуєш конкретні рядки. А тут – ніби намагаєшся зловити струмінь весняного теплого вітру. Ніби вірш колись до мене прийшов, прозвучав, забрав всі слова-літерки, махнув шляпою і пішов. По собі залишив лиш відчуття. От це відчуття я і пам'ятаю. А тепер намагаюся згадати літерки.
– То опиши мені те відчуття.
– Ти згадаєш слова?
– Не знаю, але точно перекладу на музику.
– Відчуття?
– Ну так. Якщо не згадуються слова, а хочеться тої атмосфери, то музика і розкаже, і допоможе. Отож, про що те відчуття?
– Про ніжну весну.
Можливо, загубилися слова. Але десь у просторі цей вірш завдяки двом звучав музикою.
#1078 в Сучасна проза
Відредаговано: 04.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
