365 світлячків

День 14. "Я у тебе є..."

"Я у тебе є..."

"Я у себе є"

"Я є"

Треба собі частіше казати, що ми у себе є. Не десь далеко, а дуже близько. Ми у себе є.

"Я у себе є".

Це не про те, що тобі ніхто не потрібен.

Не про "я залізобетонний супермен / супервумен, зі всім справлюся".

А про те, що тобі сто відсотків вистачить сил тут і зараз, в моменті, витримати, вийти, вистояти, пройти, коли ти сам у себе є.

Ми ж бували у відчаї. У знесиленні, у мінусі. Але в якийсь момент знаходилося 125-те, 1500-те дихання. Ми вражали самі себе витривалістю, оговтувалися, виповзали, пластували, піднімалися, випростовувалися і йшли далі.

Але поки ми десь загублені, дуже складно нашому янголу-охоронцю надіслати нам допомогу – адреса забута, не доходять листи. Закинута домівка, заростають дороги і затихають цівочки шляхів

Знайди себе, бо ти у себе є

Знайди себе, бо ти сама собі потрібна

Знайди себе, бо має повноводим стати твій шлях

Знайди себе, бо твоє життя того варте

Ти у себе є

Для роботи, донатів, зборів

Ти у себе є

Для створення світла

Ти у себе є

Для рідних, друзів

Ти у себе є, і твоє життя того варте.

Не питайте – що це було, чому написалось