День 7. Спостереження в кав'ярні

Ліниво ковзав поглядом кав’ярнею, неквапно сьорбав свій чай. Нє–нє, він адекватна людина – “Хто ж у супер-пупер кав’ярні п’є чай?” Правильно, ніхто. Але це був умовний знак. Треба було дочекатися відповіді. Кави корілося так, шо аж прям!.. Та зась. Треба дочекатися умовної відповіді.

Він шпійон, справжній шпійон. Шо він ото, не справицця з бажанням кави?

“О, а от і бажання…”

Її приход ознаменувало скручення ший всіх осіб чоловічої статі. Плавна, еротично–сексуальна грація, та ще й сукня, що не залишала простору фантазії. Чи залишала? Втілення жіночої пантери пройшло повз нього, зачепивши шаликком його плече.

“Шарф! Точно! чи шалик? Яка різниця! Шо там по кольору? Якого він має бути кольору? Хай йому грець! Який має бути колір?” – гарячково згадував інструкції.

Згадав.

Не червоний

Не зелений

Фіолетовий

“Це ж фіолетовий? Не синій? Добре, то далі дію згідно інструкції. … Може все ж кави? Нє, не можна, бо інструкція”.

Повагом дістав портмоне, відрахував, поклав на стіл. І щось насвистуючи вийшов в заданому інструкціями напрямку. “Я ж все правильно зробив?”

– Ідіот! – кричала дружина. – Тобі спочатку треба було порахувати петлі на скатертині, що вкривала стіл!

Це вже був не просто шторм, це була істєріка.

– Не запам’ятати простої інструкції! Я ЧЕКАЛА ТЕБЕ в ІНШОМУ місці! А ти! Ти! Це була наша річниця! Боже мій, з ким я живу! Як досі терплю!

– Ну лю…

– Ти! – небезпечно ткнула йому пальцем майже межи очі. – Ти! “10 петлів – йдеш від кафе наліво. 5 – вправо”. Шо непонятно?? А ти? Куди пішов ти?

– Д-д-до-дому, – аж заїкатися почав.

– Ну точно! Саме ж тут, серед 4 дітей ми проведемо краще романтичне побачення! Ти будеш мене цілувати, діти залазити нам на голову, а моя мама із твоїм татом спостерігати. Супер! Саме так і мало все бути!

Цю оглушливу паузу тиші не хотілося порушувати…

– Ну Зая…

– Шо?

– Ну ти була така чарівна…

– Угу…

– Така сукня, що витріщалися всі!

– Всі?

– Так-так.

– І шо?

– А я дивився на них і думав: “Шоб вам повилазило, це моя жінка”.

– Тобі справді сподобалося?

– Аякже! Одразу тебе захотів!..

– Так, шо голову потіряв?

– Так хоч би й голову…

– Дурак. Такий вечір спортив.

– Ну прости.

– Ой, ладно.

– Ну чесно, прости. Йди сюди до мене.

….

– Па, ма, а шо це ви робите??

….

– Шоб наступного разу прийшов чітко в готель (почув сичання на вухо). Бо як ні… я тебе оцими руками придушу.

– Зай, але ж ти любиш мене.

– Та люблю. Спи. Ото бовдур. Йди сюди, поцілую…