Розділ 11

Ніч огорнула місто тихим снігом. Ліхтарі світили м’яко, немов у старій різдвяній казці, але в серці Елли не було казки — лише шалена боротьба.

Вона сиділа у себе в кабінеті, дивлячись на екран ноутбука.
Перед нею — документи, які передала Софія:
банківські перекази, підписи, дати.
І одна неспростовна істина:

Деймон. Домінік. Невинний.

Крадіжку організував інший продюсер.
Велике ім’я. Великі зв’язки.
Людина, яку так легко не зламати.

Елла притиснула долоню до грудей.
— Ти п’ять років жив у чужому імені… через чужу провину…

Двері кабінету тихо відчинилися.

— Елло, — голос Деймона був тьмяний, зломлений. — Ти хотіла поговорити.

Він виглядав так, ніби готувався до найгіршого.

Вона підвелася і повільно підійшла до нього.
— Я все знаю.

Його плечі напружилися.

— Тоді ти розумієш, чому я не можу залишитися, — глухо сказав він. — Шоу… ти… усе це рано чи пізно зруйнується.

— Ні, — твердо сказала вона. — Зруйнується брехня. Не ти.

Вона простягнула йому документи.

Він перегорнув першу сторінку.
Другу.
Третю.

Його очі наповнилися шоком.

— Це… — його голос зірвався. — Це докази?

— Так, — кивнула Елла. — Реальні. Повні. Беззаперечні. Ти не крав ті гроші. Ти врятував когось іншого, втративши себе.

— Але якщо ти це оприлюдниш… — він гірко всміхнувся. — Ти втратиш усе. Кар’єру. Репутацію. Людей, які тебе підтримували.

Елла підійшла ближче.

— А якщо я цього не зроблю — я втрачу себе назавжди.

Він дивився на неї так, ніби не вірив.

— Ти не зобов’язана…

— Я закохалася в тебе не за шоу, — прошепотіла вона. — І не за образ. А за справжнього тебе. І я не дозволю, щоб тебе знищили вдруге.

Наступного вечора прямий ефір зібрав рекордну аудиторію.

Глядачі чекали святкового випуску.
Пісень. Усмішок. Чуда.

А Елла вийшла в кадр з серйозними очима.

— Сьогоднішній випуск буде іншим, — сказала вона. — Бо справжнє Різдво — це правда. Навіть коли вона болить.

Деймон стояв за лаштунками. Він знав: або все, або нічого.

На екрані з’явилися документи.
Імена.
Справжні винні.
Справжні факти.

Студія завмерла.

А потім — вибух.

Тиша.
Шепіт.
Сльози.

Елла обернулася до камери:

— Деймон ніколи не був злочинцем. Він став жертвою. І тепер його ім’я очищене.

Деймон вийшов у світло.

Його руки тремтіли.

— Я п’ять років боявся цієї миті… — сказав він. — Бо думав, що правда знищить мене. А вона… — його погляд знайшов Еллу, — вона врятувала мене.

Після ефіру їхні долоні знайшли одна одну за кулісами.

— Ти зруйнувала свій світ заради мого, — тихо сказав він.

— Ні, — усміхнулася крізь сльози Елла. — Я побудувала новий. Разом із тобою.

Він обережно притягнув її до себе.
Цього разу — без страху.
Без таємниць.

І їхні губи нарешті зустрілися.

Повільно.
Справжньо.
Назавжди.