Розділ 9.

Монтажна була залита холодним світлом екранів. Елла сиділа перед комп’ютером уже третю годину поспіль, переглядаючи фрагменти записів, роблячи нотатки, але думками вона була зовсім не тут.

Вона була з ним.
У «365-домі».
У тому майже-поцілунку.
У словах, які поранили сильніше за відмову.

«Ти боїшся правди…»

Елла з силою заплющила очі й глибоко вдихнула. Ні. Досить. Якщо він не може бути з нею чесним — вона знайде правду сама. Не як жінка. Як професіонал.

Вона відкрила внутрішню базу проєктів, архіви контрактів, старі заявки учасників шоу. Ім’я «Деймон» висвітилося надто швидко, ніби чекало на неї.

Анкета.
Ідеально заповнена.
Без жодної плями.

Занадто ідеально.

Елла насупилася й відкрила вкладку з історією правок.

І завмерла.

Дата першої подачі анкети…
П’ять років тому.
Але ім’я було інше.

Вона швидко відкрила початкову версію файлу.

І прочитала:

Домінік Рейес .

Серце різко вдарилося об ребра.

— Деймон — це не твоє справжнє ім’я… — прошепотіла вона.

Руки тремтіли, коли вона почала копати глибше. Старі новини. Закриті архіви. Заблоковані статті. Те, що зазвичай не потрапляє у світло прожекторів.

І вона знайшла.

П’ять років тому.
Гучний скандал.
Зникнення людини під час благодійного проєкту.
Продюсер, якого звинувачували в махінаціях.
І серед імен — Домінік Рейес.

Стаття обривалася.
Справу закрили.
Свідки зникли.
А сам Домінік — пропав.

Елла відчула, як холоне всередині.

— Ти не просто щось приховуєш… — її голос тремтів. — Ти втік…

Вона різко встала з крісла. Світ перед очима трохи захитався.

У двері монтажної раптом хтось постукав.

— Елло? — знайомий голос.

Вона здригнулася.

Деймон.

Вона не відповіла одразу. Повільно закрила всі вкладки, але одне ім’я продовжувало горіти в неї в голові, немов клеймо.

Домінік.

Він зайшов у кімнату. Темний, красивий, трішки втомлений. Але сьогодні в ньому було ще більше тіні, ніж зазвичай.

— Ти не виходиш на зв’язок… я хвилювався, — сказав він тихо.

Вона підвела на нього погляд. Уже інший. Гостріший. Пильніший.

— Ти завжди так з’являєшся — красиво й несподівано. А потім зникаєш, — холодно відповіла вона.

Він напружився.
— Елло…

— Хто ти насправді, Деймоне?

Тиша впала між ними, як удар.

Він зробив крок уперед.
— Навіщо тобі це?

— Бо я майже дозволила собі закохатися в людину, яку не знаю, — її очі блищали від сліз. — Бо я не хочу більше жити в ілюзіях.

Він дивився на неї довго. Так, ніби боровся із собою.

— Якщо ти підеш цим шляхом… — тихо сказав він, — дороги назад не буде.

— А якщо я залишуся в темряві — дороги до себе вже немає, — відповіла вона.

Він стиснув щелепи.

— Ти знайшла щось.

Це було не питання.

Елла мовчала. Але цього мовчання вистачило.

Він опустив погляд.

— Моя таємниця здатна зруйнувати не лише мене, — прошепотів він. — Вона може зруйнувати й тебе.

— Вона вже почала, — її голос зламався.

Вони стояли один навпроти одного. Уже не герої красивого шоу. А двоє людей на краю правди.

І вона знала — попереду ще гірше.