Розділ 5.

На знімальному майданчику стояв аромат кориці, кави й свіжої випічки. Усе виглядало ідеально — команда готувалася до фінального епізоду шоу, а Елла перевіряла розкадрування, намагаючись не звертати уваги на те, як Деймон сміється десь поруч, серед гірлянд і ялинкових іграшок.

Він завжди привертав до себе увагу. Не як зірка — як людина, у якій є світло. Те саме, що вона давно втратила.

Елла підняла погляд, коли він підійшов.
— У тебе на обличчі написано, що ти щось задумала, — сказав він, нахилившись ближче. Його голос був теплий, глибокий. — Зізнавайся.

Вона вдихнула.
— Є одна ідея для фіналу шоу, — почала вона, тримаючи планшет у руках. — Ми хочемо зробити щось справжнє. Благодійний різдвяний вечір — щоб показати глядачам, що Різдво — це не лише вогники й подарунки, а й добро, яке ми ділимо.

— Добро, яке ми ділимо, — повторив він замислено. — Гарна ідея.
— Отже, ти згоден? — її очі засяяли.
— Можливо. — Деймон схрестив руки на грудях. — Але в мене є одна умова.

Елла підозріло звела брову.
— Яка ще умова?
— Ти теж будеш там. На сцені.

Вона мало не розсміялася.
— Я? Деймон, я продюсер. Я не знімаюсь, я стою за камерою.
— Ось у тому й справа, — його усмішка стала тихою, але серйозною. — Ти сховалася за цими камерами, за сценаріями, графіками, дедлайнами. А я бачу, що в тобі є щось інше. Щирість. Віра. І вона має бути в кадрі.

Елла похитала головою, нервово стискаючи планшет.
— Я не акторка, я навіть не… —
— Не треба, — перебив він м’яко. — Просто будь собою.

На мить між ними запала тиша, наповнена лише звуком снігу, що падав за вікном. Потім він додав тихіше:
— Якщо я маю показати світові, що Різдво триває 365 днів, я хочу, щоб ти була поруч. Бо ти — мій доказ.

Її серце зробило болісний, солодкий ривок. Вона відвела погляд, намагаючись приховати усмішку.
— Добре, — прошепотіла вона. — Але тільки якщо ти допоможеш мені не впасти обличчям у камеру.

Деймон засміявся, нахилившись ближче.
— Домовилися, міс Грей. Але попереджаю — поруч зі мною важко не розтанути.