Розділ 22. Різотто не винне

У четвер Лів прокинулася з думкою, що деякі дні поводяться як листи від податкової.

Вони ще нічого не зробили, але вже псують настрій самим фактом існування.

На тумбочці лежав телефон. У телефоні лежало повідомлення від Майлза.

Майлз: Чекаю на сьогодні. Там буде різотто з грушею і горгонзолою. Кажуть, формат добре показує командну взаємодію.

Лів дивилася на слово “взаємодію” так довго, що воно почало втрачати людську форму.

Побачення, яке починалося з командної взаємодії, мало всі шанси закінчитися корпоративним тренінгом, тільки з ножами.

Вона перевернулася на спину й написала в груповий чат.

Лів: Стан системи: у мене сьогодні кулінарне побачення. У повідомленні вже є слово “взаємодія”.

Софі: Це може бути мило.

Чарлі: Це може бути кулінарна катастрофа з фенхелем.

Лів: Дякую за баланс.

Софі: Пам’ятай: ти можеш сказати ні будь-якої миті.

Чарлі: І можеш сказати “я терміново згадала, що не довіряю горгонзолі”.

Лів усміхнулася, але телефон поклала не одразу.

Майлз був третім побаченням експерименту. Джеймс був хорошим. Бен був уважним до її слів і дивно глухим до неї самої. Майлз, якщо вірити профілю, був “партнером для побудови спільного майбутнього”.

Слово “побудови” мало б насторожити її ще на етапі свайпу.

У ньому вже стирчала каска й запах свіжозалитого бетону.

В офісі Амелія зустріла її біля кавомашини з таким виразом обличчя, ніби кавомашина щойно подала не еспресо, а сюжетну можливість.

– Сьогодні Майлз? – спитала вона.

– Ти вимовила це так, ніби він не людина, а розділ.

– У нашій роботі ці категорії іноді перетинаються.

Лів підставила чашку під кавомашину.

– Я не йду туди, щоб зібрати матеріал.

– Добре.

– Амеліє.

– Я сказала “добре”.

– Ти сказала це тоном людини, яка вже відкрила документ.

Амелія відпила каву й зовсім не соромилася.

– Я просто нагадую: якщо вечір буде хорошим, у тебе буде хороша вечеря. Якщо ні, у тебе все одно буде вечеря. Це вже краще за більшість побачень.

– І значно краще за лимон.

– Саме так. Прогрес очевидний.

До вечора Лів намагалася переконати себе, що кулінарний майстер-клас це просто вечеря з інструкціями.

Не найгірший сценарій. Принаймні, якщо все піде погано, можна буде зосередитися на моркві.

Морква, на відміну від чоловіків у додатках, рідко ставила питання про те, чи вона “готова до серйозних намірів”.

Студія розташовувалася біля каналу: великі вікна, довгі дерев’яні столи, підвішені каструлі, трави в горщиках і люди з виразом тих, хто прийшов за романтикою, але вже трохи боїться фартухів.

На дошці крейдою було написано: Risotto & Connection: Cooking Chemistry for Singles Лів зупинилася перед написом.

– Ні, – тихо сказала вона.

– Перепрошую?

Біля неї стояв чоловік у темному пальті, з акуратною зачіскою, дорогим годинником і усмішкою людини, яка точно мала план на випадок пожежної тривоги.

Не неприємний.

Просто дуже відполірований.

– Олівія?

– Лів.

– Майлз. Радий нарешті зустрітися наживо.

Він поцілував її в щоку легко, без зайвого натиску, і Лів подумала, що, можливо, усе буде нормально.

Ця думка протрималася сім хвилин.

– Я люблю такі формати, – сказав Майлз, коли їх поставили за один стіл. – Вони одразу показують, як людина працює в парі.

Лів глянула на цибулю перед собою.

– Я думала, вони показують, як людина ріже цибулю.

– Це теж. Але кухня багато розкриває. Комунікацію. Ролі. Стресостійкість. Готовність приймати зворотний зв’язок.

– Звучить смачно.

Майлз усміхнувся, не розпізнавши інтонації.

– Саме так.

Вечір вів шеф на ім’я Джуліан, чоловік із татуюванням лимона на передпліччі й голосом, який міг переконати навіть картоплю повірити у власний потенціал. Він оголосив, що вони готуватимуть різотто з грушею і горгонзолою, салат із фенхелем та маленький шоколадний десерт.

– Головне, – сказав Джуліан, – не панікувати. Різотто відчуває страх.

– Як і видавнича рада, – пробурмотіла Лів.

– Що?

– Нічого.

Майлз узяв картку з рецептом і прочитав її з такою серйозністю, ніби там були інструкції до евакуації.