Глава 6 або Зайві нуби (новачки) призводять до зайвих думок

Ось я і знову в селі. А ось і знову стражники. Навіщо ви штовхаєтеся? Що значить наказ старости, не пам'ятаю такого! Та не треба в мене мечем тикати. Боляче ж! Ось, дивіться, я маг! Можу зараз по вас моєю потужною кулькою-стражниківзнищувачем пульнути. Що значить 0 шкоди? Та

припиніть сміятись, краще мечами вже тикайте. Та це просто фігура мови, яка не означає, що обов'язково потрібно тикати. У мене життя зараз закінчаться! Стоп, чому Ішу ви просто провели?

Ви расисти? Та випадково я тоді тому стражнику в обличчя ногою влучив! Рівновагу втратив просто.

 Ось приблизно так я покинув поселення. А зовні на мене чекав Іша, який, поки я стражникам показував, хто в домі хазяїн, зібрав купку з нубів (цього разу лише в переносному сенсі), що

потрапили до нашого кома смерті (щоправда, тоді ніхто не помер) раніше. І чому цей переельф  (це як недоельф, тільки для мене ще гірше) так на мене дивиться? Я зрозумів! Потрібно штовхнути

неймовірну промову, яка підійме наш бойовий дух і поведе в потрібному напрямку.

 -Е-е-е... Ведмідь там. - тут я ткнув пальцем у бік гір. Якось не схоже, щоб вони вразилися. Гаразд,   зберися, Иша. Ти маєш добряче все обміркувати і задіяти все своє красномовство. Почали!

 -Дорогі брати по грудці й нещастю! Нас не прийняли в поселенні, нас навіть викинули звідти. Але ми   не здамося. Ми принесемо їм шкуру ведмедя і цим доведемо, що вони нас не даремно... ой, тобто   даремно, вигнали. Так пройдемо ж перший квест! Уперед! Ідіть уже, бо я більше нічого придумати не   можу - мізки перегрілися.

 -Иша, а навіщо ти це говорив? Вони чекали, поки ми їх проведемо до житла ведмедя. Максимум -   заздалегідь домовитися про розподіл луту.

  -Я думав, що ти на мене так дивишся, щоб я сказав напуття.

 -Ні, у тебе просто пташиний послід на плечі.

-Значить, пішли на ведмедя!