Глава 5 або Золото? Мідь? Ведмідь!

-І що це було? Де ти так навчився? - мені захотілося про що-небудь поговорити, поки ми з Ішею намагалися зробити плащ зі шкури оленя для мене. А то ж як магу без плаща?

-В інших іграх я грав за ас ассасинів. А останній раз взагалі відігравав вампіра.

Після цієї фрази мене наздогнало відчуття розуміння всього на світі, та таке сильне, що я вирішив

закінчити розмову. Ось якраз і плащ готовий. Якщо, звісно, шматок шкури, зв'язаний сухожиллями в одному місці можна так назвати. Потрібно було раніше підібрати стартове спорядження, однак. Але зате тепер можна вирушати далі. Зараз на горах можна вже розгледіти дерева та численні камені.

***

Нарешті ми дійшли. Тепер залишається лише видертися вище, а потім знайти і вбити ведмедя. Думаю, це буде легко.

Я помилявся. Тут взагалі нікого немає! Навіть дерева після проходження певної висоти перестали траплятися. Залишилися тільки ці численні сірі камені. Жах, треба перепочити. На що б присісти?

Хм-м-м, навіть не знаю. Може, на ка... землю. А ви що подумали? Іша мовчки підтримав мій порив і теж змінив положення з вертикального на прямий кут. Він уже п'ять хвилин мовчить! Із ним точно все добре? А, ясно, він просто їсть оленячу ногу. Це вже четверта. Він у реальності недоїдає?

Надоїдає (вибачте за росіянізм, але каламбур можна зберегти тільки так) так точно.

Гаразд, час розвивати бурхливу діяльність. Так, одна з моїх навичок варвар, особливість якої в боях без зброї та броні, але поза боєм я насамперед маг, а отже, без плаща для іміджу мені не

обійтися. Потрібно потренуватися швидко скидати плащ. Уявімо, що валун переді мною - ворог.

-Голя!!! - крикнув я, скидаючи з себе недоплащ і розводячи руки в сторони. Саме вирвалося. Після цього валун змінив колір на білий і, схопившись на лапи, побіг.

-Це був ведмідь. - Іша вирішив поділитися зі мною неймовірною у своїй неочевидності (ні) думкою. Але, в будь-якому разі, нам потрібно наздогнати і пустити його (ведмедя, не Ішу (поки що)) на інгредієнти.

Але ведмідь повернувся сам і, вочевидь через почуття образи, вліпив мені потужний

запотиличник. Мені залишалося лише збити собою Ішу і разом з ним полетіти на респаун (відродження). При чому я реально відчував біль від цього удару, адже сам налаштував потиличник як сигнал про пошкодження. До речі, статус ведмедя досить цікавий:

Посивілий скельний ведмідь (незвичайний, бос) р. небезпеки 10