Глава 3 або Дебют де б'ють

Купка зупинилася біля ратуші, вдарившись об стражника. Це було боляче, але не для мене. Цікаво, як НПС-селяни відреагують на таке? Здається, зараз дізнаємося. Зі своєї резиденції вилетів, судячи з повного злості й влади погляду, староста. Гоблін. Зелений. Із трьома пальцями на необутих ногах і в повному (крім чобіт) шкіряному комплекті броні.

-Що відбувається?! Як ці жалюгідні безсмертні посміли потривожити мій спокій?! Ну, і ваш, шановні, зрозуміло, теж. - на останній фразі рев гобліна став значно тихішим і перебував усього лише на рівні двигунів літака під час важкого зльоту.

-Вони, схоже, самі не розуміють. А ми так тим паче. Але якщо вже вони прийшли, то, може, дасте їм завдання, і нехай ідуть його виконувати? - один зі стражників наважився перевести діалог

у більш конструктивне русло. Хоробрий. Схоже, так йому і кукувати тут у селі без підвищення.

-Буде вам зараз завдання. Ідіть он до тих гір і вбийте там білого ведмедя. Нагорода стандартна для таких завдань. І щоб у місті вас не було, поки його шкура не опиниться на моїй стіні!

-Але як ми зможемо принести шкуру, якщо нам не дозволено буде входити, доки шкури не буде в ньому? - один із гравців із ніком Дракакон намагався змінити умови, але вийшло не дуже.

-Геть із села! А проблему цю вирішите самі. Охоронцям можете здати.

Усі спритно побігли в бік виходу з села. Тільки я залишився, оскільки фізично не міг за ними наздогнати. На щастя, стражник мені допоміг - розвернув у бік виходу і надав мені прискорення ударом ногою. Схоже, таке катання по землі - мій новий основний спосіб пересування.