Глава 18 або Стрибок у вир, виконаний Йориком Безсмертним, але не самотужки

Настав час реалізації плану. Правда від мене нічого й не залежало. Але, я все ж таки вибив собі невеличку роль, про яку ви (хто такі ці ви?) дізнаєтесь дещо пізніше.

І ось він, момент істини. Гноми несуть величезну кам'яну арку з різними примітивними написами, залишеними іншими гравцями. Охоронці були проти такої передислокації, але їх увагу відвернула Довгоносик з її репутацією меншою за логічність рішень, які зазвичай приймає натовп. Місцеперебування Йорика, себто, точка рандеву було знайдено заздалегідь, теж спеціальним сувоєм. Як сказав ТумБочка: "Ця операція коштує нам більше ніж моя нормальність. Але, схоже її я вже теж десь втратив". Ось вже й пора відправляти довгоносика {тут мав би бути Зубатий Либоклик, але всі роблять помилки, тому залишимо це як є, щоб всі бачили, що ГГ (головний герой, ще одна абревіатура, що буде використана одни раз) теж помиляється} вперед.

— Давай!... Тільки, напевно, шолом зніми. — сказав Шкафандр.

— ?!! — тут у нас найздивованіший погляд що я бачив, за вийнятком того, що я його не бачив, адже Клик і зараз був у невидимості. Він взагалі з неї ще ні разу не виходив...

Схоже, всі зрозуміли безрезультатність прохань, тому Тум просто зняв з нього шолом.

— Постав мене на землю! Це вже не хехе. — а ні, не зняв, але через три струси й чотири скрики все виправилось.

Я теж почав пересуватись на свою позицію. Моєю задачею було не відсвічувати аж поки Йорик не опиниться в порталі. Тому мені довелось максимально закритись одежею, що система відмітила, змінивши клас на варвар-що-відступився-від-своїх-правил.

***

І ось я вже чекаю за возом з одежею. Здається, власник від цього не в захваті... Але нічого, я не міг набагато обігнати гномів. Головне, щоб не почав продавати з мене одежу. Він що, думки читає?

Поки я відганяв купця вже всі дійові особи були майже на місцях. Ось Йорик проходить повз портал, підозріло на нього дивлячись, ось він спалахує, і тут... все продовжує йти по плану й маг опиняється в порталі. Я виповзаю зі схованки й витрачаю всю ману на залп з кульочок, щоб розлютити павутиння. Шкаф теж додає пару заклинань вогню і ярості з сувоїв. Ось і все, тепер разом дивимось чи не зміниться рейтинг. І він змінюється! Я просто не можу повірити, нам це вдалося. Добре, я можу, а от мої друзі по вже щастю, з яких присутні лише гном і хмарочос, не дуже.

— Охх, давай швидко до твого квестстартера, поки Йорик не відродився. Де він? — пришвидшує події ТумБочка.

— Ну, він четвертий в рейтингу.

— Так, тобто ти примудрився взяти завдання в гравця? Прекрасно, хоча від тебе іншого я й не чекав. Та й дивний досить квест, щоб бути справжнім. Але все одно нанесімо візит твоєму "НПС" — знову Бочка.

*** А як ми його знайшли ви не дізнаєтесь, хехе ***

— Так, звісно, тримай свій плащ.

— Плащ?? Я зрозумів приблизно як все було, але ж ти розумієш, що це просто неповага? І до нас, як продавців артефактів, і до самого Йорика. Тому пропоную тобі все ж переглянути нагороду, тим паче, що я знаю наскільки це для тебе важливо. — я так розумію, що перемовини зазвичай веде саме Шкафандр.

— Гм. Ну, загалом, вірно. І я знаю, чим вам можу віддячити.

... Це була сіль. Я просто в шоці. чому я завжди отримую саме її.

— І поясніть цьому зеленому жевжику, що тут сіль це справді дорога річ, основний інгредієнт універсального антидота й деяких інших потужних еліксирів, бо він плащу навіть більше зрадів.

— Тобто оця сіль теж чогось коштує?

— Те що ти весь час проносив у кишені це звичайна сода. Я не знаю як ти це не зрозумів, але це факт. Але вона теж досить цікава, хоча й не настільки як сіль. — просвітив мене монг.

— Ахх, не можу надивитись, як добре що Йорик тепер на... першому місці?