Глава 10 або Шалом шолом

Ми вже пів години пробираємося по цьому лісу. Мене мучить лише одне питання. Добре, ще спрага, але питання теж. Взагалі, фізіологічних потреб як таких у грі нема, але схоже людське тіло хоче, щоб я помістив у нього N мілілітрів рідини, бажано тієї, що відома під назвою вода. Так от, крім спраги я дуже хотів дізнатись: куди ми йдемо?

— Ми теж не знаємо. Варто вийти на поселення де наша репутація з тим містом не матиме впливу. Не дивись на мене так, по тобі видно що ти це хотів спитати, тим паче це було очевидно. Добре, треба з цим зав'язувати.

— Тоді добре. До речі, що у вас по навичкам? Треба знати приблизно хто на що здатен. Ти, схоже, екстрасенс.

— Та ні, у мене торгівля, молоти й темна магія. І ні, вона не дозволяє читати думки, гра взагалі до них доступу нема. І не дивись на ме... А, проїхали.

— Ну, торгівля в мене також є. Далі йде слабо розкачане артефакторство й будівництво. Тепер ти розказуй. "Трейти" (тобто особливості, які певним чином змінюють інші навички й не тільки, надаючи унікальності персонажу, при цьому зазвичай посилюючи одне за рахунок іншого. Основний спосіб надати персонажу певну унікальність. Також буде використовуватись слово особливості. Механіка отримання балів: кожен рівень 1 бал характеристик, кожні 5 рівнів, а також на 1 й 2 бал навичок.  Ще трейт кожні 10 рівнів, а також на 5 (замість 50 рівня) ) тобі ніхто не розкаже, тому давай.

— Ну, у мене загальна магія й варварство. А ще міст.

— До чого тут міст?

— Ну он же він, посеред лісу стоїть. Загалом, тут все настільки рівно, що міст просто напрошується. Очевидно, що він дозволяє переходити тут, не заважаючи трафіку, що рухається в тому ж напрямку, що й ми.

— Ну добре, тоді хай нам і не заважають. До речі, спробуємо тебе тут прокачати трохи, тут мають бути монстри, з якими ти зможеш впоратись самотужки. Хмм... кущі? — Загалом, пропозиція Шкафанра доволі цікава, але кущі це очевидно не найкращий варіант. А от трава це нічого так, її багато, може щось і вийде.

— Ти нащо вистрелив? Я пожартував про кущі. Ну нащо ти продовжуєш нищити траву? Вона тобі нічого поганого не зробила, рівні дають лише за істот з рівнем. Як ти влучив у цього крота? В сенсі ну й що, що в нього рівень у півтора рази більший за мій {скоро я відкрию вам цю інформацію}? Та віддай ти мого капелюха, тварино! Я ще не договорив з цією амебою, тому поки сиди тихо. Так от... а, ну його, все коротше, кроте, давай продовжувати.

Ну, ми перемогли. Я трохи допоміг своїми Кульочками. Здебільшого кроту, правда, але й кілька влучень було. Також вдалося протестувати водний щит, який і дав мені змогу пережити удар звіра, а далі відлетіти на достатню дистанцію, щоб перестати заважати підземному жителю (я не про гномів зараз) пересуватись. Далі дорога ішла спокійно. Ось ми й підходимо до мосту, варто роздивитись це творіння детальніше. Міст був виготовлений з надійних гнилих дощок і ішов аркою, причому настільки крутою, що залізти на нього було б досить важко. Тому, навіть попри відсутність під ним пониження рельєфу, яке б дозволило нормальному мосту не стати гільйотиною для неуважних гуманоїдів середнього зросту, можна було йти й не пригинатись. Навіть ТумБочці, що взагалі доволі дивно. Коли ми опинились з іншого боку даної споруди я ще раз глянув на неї. Цікавий летючий шолом. Хмм, не такий вже й летючий, оскільки падає досить швидко. Але мене не має зачепити.

Але я не врахував, що до шолому додавався хтось у невидимості. І цей хтось доволі сильно додавав мене до землі. На щастя двоє співкомандників швидко відволокли даного індивіда, що дозволило мені повернутись у вихідне положення, єдине що я дивився на шолом не на мосту, а вже  на тій же висоті, що й ваш покірний слуга.

— І як ти так низько впав? — загалом я радію, що ТумБочка зі мною спочатку був досить мовчазний.

— Та дивлюсь двоє гномів ідуть, обидва двадцять третього рівня. Зазвичай локація ця повниться гравцями рівня так до десятого. Такі як ви тут лише проїздом бувають, хехе. Ну й шолом захотів побачити це ближче.

— Нащо його взагалі носити, якщо на нього чомусь твоє маскування не діє?

— Не діє, бо під ним звичайний шолом, а цей я навіть екіпірувати не можу, адже уміння носіння важкої броні немає. Та й в носінні великого секрету нема, для захисту, але головне, щоб мене бачили.

— Ще один геній. Я думав один Иша такий. Аж ні, схоже таке покоління пішло. — Високий останнім часом щось розійшовся. Ні, я розумію, 6 рівень, розуму небагато, але ж не настільки.

— Та ні, просто в мене в команді був лучник... Він завжди примудрювався потрапляти мені в копчика. Навіть коли я не був на лінії вогню. Навіть коли я ховався за каменем. Навіть коли я взагалі був за ним. Навіть коли ми не полювали. І навіть коли я не був у грі. Коротше, складно мати молодшого брата. Тому я спочатку сподівався якось показувати себе, але трохи згодом зрозумів, що це заняття не з найкорисніших, хех. Але звик я вже до цього шолому, та й діє він напрочуд непогано, інколи.

— А інколи буває часто! — здається, його логіка доволі логічна.

— Ви справді парочка якої ще пошукати треба. — Шкафандр нарешті вийшов із задумливості —Давай, коротше, будеш разом з Ишею тягарем для нас. Є пара ідей як на вас заробити трохи. У вільний слот візьму особливість по типу ментора, але для отаких як ви. Знову ж, все одно бізнес тимчасово призупинено, тому поки можна пограти нормально... наскільки це взагалі можливо з вами.