Глава 9 або Поворот в обидва боки

Загалом, ми бігли швидше. Але, як можна було легко помітити, стражі не дуже-то й намагались. Через деякий час взагалі пролунало: "Ну все, ми їх втратили. Почнемо їх шукати в таверні". Найцікавішим було те, що нас вони на той момент прекрасно бачили. Ну добре, хай вже роблять що хочуть, аби це не стосувалось нас.

— Ось і все. Думаю, на цьому можна розходитись. Тум, пішли в кафе "Соковито сухе м'ясо", там якраз сьогодні буде виступати малайор (ще одна раса напівлюдей-напівриб).

— Можливо походимо за цим нещастям? Тим паче, що гроші в нас же забрали, тому максимум це просто посидіти там. До речі про нещастя, ти що збираєшся робити?

— Ну в мене є квест на вбивство Йорика Безсмертного. Чому коли я це комусь розказую всі починають реготати й кататись по землі?

Добре, це тривало недовго, десь із хвилину. Після цього нестримний регіт перейшов у гомеричний сміх. У них що, справді почала від цього зменшуватись шкала здоров'я? А ще кажуть, що сміх подовжує життя.

— Безперечно, ставити собі високі цілі це добре. Але проблема в тому, що твоя ціль це голіруч зупинити танк який знаходиться в іншій галактиці, при чому здатний її знищити. Добре, Шкаф, пішли в таверну, заробимо там гроші перетворенням повітря на вуглекислий газ, який, як я щойно дізнався з ну дуже надійних джерел, яким я довіряю як собі, підвищує прибуток в тавернах на 25%, якщо його достатньо. Цього теж візьмемо, треба його десь прилаштувати, щоб ще комусь біди не наробив.

І ми пішли. Точніше, мене знову понесли. Теж не найкращий варіант, але прогрес порівняно зі штурханням на лиці. Буквально, адже цього разу Шкафандр ішов спереду й моя голова змогла познайомитись з усіма каменями на вулиці. До речі, оцей схожий на конячі відходи. Занадто схожий.

— Пропускаємо лорда цих земель, Кармана мінус третього на прізвисько Бездонний! Так, швидко з дороги. І оцей слиз заберіть. —

— Та я й сам впораюсь, досить вже.

І ні, це був не я, мене гноми оперативно кинули біля якихось дверей. Це справді був слиз. Але повернімося до мого кидка, точніше кидка мною. Був останній настільки сильний, що я відскочив і опинився майже на центрі дороги. Так, до узбіччя довше ніж до центра, отже, найкраще мені буде бути тут і проскочити між колесами карети, що вже наближається.

— Та ви знущаєтесь, хто ставить колеса в чотири ряди? Це абсолютно нелогічно. — що ж, мене зараз врятує тільки витривалість варвара — Голя! — знову я видаю цей звук під час скидання плаща. Напевне, це система підказу мені мій власний бойовий клич.

Події пришвидшились як швидкість розмови Шкафандра, коли він завершує паузу й закінчує (не можу сказати починає, бо таке враження що він одразу закінчує) говорити слово. Коні вирішили, що бігти один вліво, а інший вправо це набагато швидше. Карета до них приєдналась, теж почавши рухатись в обидва боки. Сам, судячи з напису над головою, лорд не погодився з цим, продовживши рухатись прямо, не змінивши положення з сидячого й використовуючи інерцію як двигун. Але через деякий час він, не змінивши позу, почав рухатись в протилежному від мене напрямку.

Репутація з містом Дірадлябезсмертних -50 (загалом -45)

Репутація з землями лорда Кармана мінус третього -10

Клас змінено на недомаг-позазаконник

— Гей, чому в нас репутація зменшилась?

— Ну ми ж його кинули...

— Вірно, не кидайте мене, давайте разом переможемо Йорика. — станом на кінець фрази нас вже викинули за межі міста. Така оперативність пояснюється любов'ю лорда до катапульт, що призвело до а) він завжди про всяк випадок возить за собою одну б) нею скористались для нашого доставлення подалі.

— Та добре вже. Мені цікаво що ти ще зможеш нам зіпсувати. — гноми це вимовили в один голос, що загалом не так і погано, адже цікавість це рушій ее... убивства Йориків Безсмертних.