Глава 8 або від себе не втечеш (а от з в'язниці можна)

Коли я зайшов у гру, Шкафандр і ТумБочка про щось розмовляли. Але моя поява допомогла їм перебороти напад балакучості й перевела їх у стан похмурого беззвучного сидіння (дієслово, ніхто на крісло не перетворився).

— Скоро має з'явитись Матор з сувоями. Він використає один для телепортації сюди,передасть інші, крім свого, нам, тоді ми всі дружно звалимо звідси. — Як Шкафандр зміг сказати ім'я так, що наголос був на т? (не треба намагатись це повторити, виконано професіоналом)

Ну, скоро так скоро, я тільки за. Бо тут взагалі нема що робити. Навіть зараз не знаю чим себе зайняти. Напевне потренуюсь "вмикати режим варвара". Або ні — гноми (досі не знаю чи можна так називати гнома й жирафу, що відростила бороду для маскування, але хай вже), здається, вважають, що мені краще полежати. Зі зв'язаними руками. Де тільки знайшли мотузку? Тоді дослухаюсь до їх мудрої поради.

***

Посеред коридору з'явився портал, з якого буквально вилетів дивно одягнений чоловік. На щастя, стінка люб'язно допомогла йому побороти інерцію. Нижню половину його обличчя ховала чорна хустка, на ногах тримались темні чоботи такої висоти й розміру, ніби він боявся випадково опинитись на болоті, одягнений був у костюм того ж таки чорного кольору. Останній прилягав настільки сильно, що було очевидно, що єдина його ціль максимально зменшити рухливість хазяїна. Очевидно, що це...

— Тут і мотоперегонники бувають?

— Як ти взагалі говориш з кляпом в роті?

— Тут всяке буває, але це звичайний одяг для архетипу вбивці. Як ти взагалі подумав про таке? А втім, не пояснюй, я вже зрозумів, що якщо в тесту два варіанти й тобі обидва подобаються, значить треба шукати четвертий. — а от не скажу я вам хто з гномів що сказав і ви цього так ніколи й не дізнаєтесь.

— Швидше давай сюди, поки охорона не прибігла, у нас не так багато часу. Давай сувої сюди. — думка виважена й логічна, але є одна проблема: її було висловлено не нами...

— Шкафандр, ти що, персонажа змінив? Добре, потім розберемось, тримай. — після цього Матор і троє гнолів (гієнолюди, якщо що) зникли в порталі.

Чому ніхто з нас нічого не сказав? Ну, як ви зрозуміли, у мене в роті був кляп. Гноми ж, схоже, від здивування втратили голос.

— Нічого ми не втратили, на нас кинули закляття мовчання. Не дивись на мене так, по тобі видно що ти це хотів спитати, тим паче це було очевидно.

Шкафандр точно має підклас відьми. До речі, я навіть не знаю що в них. Але це потім. Адже тепер знову треба щось робити. Ясно, знову лежати, добре. Стоп, чого це всі так кричать?

— У нас прорив! Всю варту нагору. Скажіть в'язням, що якщо вони матимуть можливість втекти, але не втечуть, то ми їм зменшимо строк.

Взагалі, крім цього була ще купа голосів і сирена, але вони взагалі не зменшували інформаційну ентропію.

— Це клан Недрімоті. Для них такі рейди звичайна справа, когось шукають. — ТумБочка вирішив теж щось сказати, бо наша камера виглядала підозріло тихо порівняно з іншими. Очевидно, що така тиша привела б охорону прямо до нас.

— Давайте, треба зробити це за п'ять хвилин. Знаходьте й беріть того Драгсора. І собаку його теж візьміть.

— Це вовк.

— Ось і він, давайте, швиденько.

Ватага людей у двадцять шумно пролетіла поруч і вломилась в сусідню камеру, при цьому повністю її розваливши. Ну як повністю, стіна, що була спільна з нашим притулком, залишилась абсолютно цілою. Далі цей натовп просто побіг прямо, ігноруючи стіни, які ще недавно так допомогли Матору. Одразу після цього з'явились стражі порядку.

— Гей, ви точно без мене не зможете знайти куди вони пішли, давайте я вам покажу. — ТумБочка, схоже, вирішив продемонструвати інтелект невимовно більший за мій. — І оцих двох зі мною, бо бачите, у мене мозок, у цього шановного гнома моя пам'ять, а без оцього ми б вже були кримінальними геніями.

— Виходьте, ви все одно єдині з тих хто тут не качається, хто ще не втекли. Замки то всі були відімкнені магією, бо Недрімотні взяли сувій масового відкриття, адже знають, що в будь-якому їх маг спробує відкрити не ту камеру. Давайте, а ми зробимо вигляд, що вас переслідуємо. Так мені можна буде втекти звідси подалі від командування, не порушуючи правил.

І ми побігли. І так, біг навіть я. По повітрю, адже мене гноми взяли на руки й використали як таран для залишків перегородок.