Глава 5 або В чистій крамниці НПС водяться

Сьогодні ми виконаємо цей квест! Або ні. Байдуже! Так, добре, давайте зробимо план дій. Спочатку нам треба знайти екіпіровку. Потім перемогти всіх. Останнім кроком буде здача квесту теж переможеному НПС. До речі, як його звали? Ну, думаю він сам пізніше з'явиться. Окей, значить шукаємо підходящі речі. Крамничка "Броня й зброя для новачків" нам явно не підійде, адже з такою не перемогти нікого. "Зброярня зброяра Теда" виглядає занадто роскішно, не мій тип. "Дістати сокири"... Хмм, звучить непогано, але мені потрібне дещо інше ніж знаряддя лісника. О, лавка меблів. Треба зайти.

Ззовні будівля виглядає досить звичайно. Прості світлі дошки й примітивна вивіска. А от всередині вже все зовсім по іншому. Тут дошки темніші. А так звичайна бідна крамничка. Але на диво чиста. Чому я зайшов саме сюди? Ну дивіться логічно — всім крамницям треба меблі. А де вони їх візьмуть? Хто сказав в будь-якій іншій крамниці? Не може такого бути. Тому я спитаю в цих людей які точно цікавляться всіма своїми клієнтами й знають їх асортимент, якість товарів і так далі. Єдина жива істота в єдиній видимій кімнаті — невисокий і худий НПС в окулярах. До речі, над ним біля імені саме такий напис: НПС. Дивно, що над тими, хто давали мені завдання такого не було. Виглядає років на 60, але ж в середньовіччі стільки не живуть, вірно? Але це ж гра, так що просто подивимось на добрий шкіряний одяг об'єкта вивчення й що-небудь скажемо.

— День добрий, шановний Дзардзард. Вибачте, не підкажете мені де тут найкраща крамниця обладнання для магів-варварів?

— О, це ти за адресою. Я, як і будь-який власник крамниці меблів, цікавлюся всіма своїми клієнтами й знаю їх товар краще за них самих. Кажеш, маг-варвар. Звучить нелегально, тому тобі явно треба зустрітись з гномом ТумБочкою. Зайдеш в таверну...

— Яку?

— Та не перебивай ти, тут одна єдина таверна! Так от, там завжди на другому поверсі в кімнаті 31 він і сидітиме. Він має щось знайти для тебе.

— Дякую, то я пі...

— Куди? — жах, знову мене перебили. Добре що я ніколи так не роблю. — Ти думаєш я просто так тобі це розсказав? Або давай гроші, або вичистиш мені весь заклад.

— Га? А звідки я міг це знати?

— По перше, це логічно. По друге, у мене на вивісці написано так: "Мебляр який цікавиться всіма своїми клієнтами, знає їх товар краще за них самих, а ще бере гроші за поради або змушує вичистити всю крамницю".

— Або той хто мусить це зробити швидко втече!

А, точно. Треба звикати. Я не встиг "вибігти" за двері як мене схопили. Так довго мені вдавалось тікати через те, що господар не зрозумів, що оці коливання всторону в иходу й є спробою покинути приміщення. Якщо не візьме сіль, доведеться допомагати.  Не взяв. Поки це все триває відключу мозок.

***

Я майже не втомився! Добре, це неправда. Але варто на сьогодні закінчити чимось цікавим. Наприклад, походом в ту таверну. Залишається лише її знайти.

За пів години я помітив, що в цьому місті будинки повторюються до найменших деталей. Так, я вже ввосьме йду біля крамниці, що є повною копією  тієї, з якої я вийшов. Навіть сліди від мого миття скла є! Доволі підозріло. О, бачу таверну. на ній так і написано: "анреваТ". Стоп, це я просто не з тієї сторони стою. Але яка різниця, час вже заходити. Всередині мене зустріло знову ж доволі чисте приміщення, без вікон, але з купою свічок буквально всюди, де можна їх поставити. Всередині спокійно їли люди, а бармен (чи як його там) бруднив ганчірку стаканом. Та коротше, досить на сьогодні, вийду з гри прямо тут і зараз. Все.