Глава 3 або Постав хрест на цей квест

Я чув, що міста раніше були приблизно як зараз села. Може це вірно й для гри, але такої метушні я не очікував. По невеликих, вимощених бруківкою вулицях швидко бігали люди. Тут вже хтось готується сказати, що ні, бігають гуманоїди, але я справді не бачу інших рас. Може це й на краще. І я, до речі, не людина теж, але й не бігаю з певних причин. Так от, повернімось до оточення. Вулиці вузькі, з двох сторін їх обмежують одноповерхові кам'яні будинки, споруджені в стилі хай так (ні, це не хай тек). Особливих прикрас нема, а ті, що може були — вже давно мали бути знесені людським потоком. І звідки їх стільки тут? Вони взагалі десь живуть? Чи може вони один з одного будинки будують на ніч, чи що. Добре, просто піду собі в напрямку руху інших людей.

Будинки ставали все вищими й охайнішими, вулиці ширшими, а натовп — меншим. Якась нездорова активність була. Напевне, розпитаю отого чоловіка, що стоїть біля входу в найвищу будівлю.

— Добрий день, доблесний страж порядку (або чого там). Будь ласка, приділіть маленькому мені краплю вашої, безсумнівно, безцінної уваги(хоча, стривайте, йому, по суті, платять за увагу, тому цна все ж є) й відкрийте звичайному амебоїду істину — чому всі мешканці міста там? — *інтенсивне вказування пальцем*.

— Та староста загубив десь тут кільце. От і вся проблема.

— То тоді чого всі там? Адже ж шукати логі...

— АГАААА!!!! ВОНО МАЄ БУТИ ПІД ЛАВКОЮ!!!!!! ЛЮДИИ, МОЖЕТЕ ЙТИ СЮДИ, Я ЙОГО ТОЧНО... НЕ ЗНАЙШОВ!!! ВСЕ Ж НЕ ТАМ ВОНО!!!!!

— От саме через це.

Саме таку інформацію повідомив мені охоронець, поки я намагався провести процес обернений до зробленого щойно об'єднання амебоїда зі стіною силою крику. Здається, зі старостами тут щось не так.

— Тепер ясно. А що це за місце? Столиця?

— Як же мені подобається, що всі безсмертні обирають для питань саме мене. Не бармена в сусідньому будинку, не отого конюха, який втік. Втім, добре, тут логічно. Але чого буквально всі ви з'являєтесь саме в мою зміну? Тут працює 13 людей і завжди щастить мені. А з приводу твого питання, то ні, це звичайне місто. Звичайне людське місто, де інші раси недолюблюють. Амебоїдів, до речі, теж. Хочете дізнатись більше про наше славне поселення?

— Та-аак. — так, стоп, я розтягнув слово й це мені нагадало дещо жахливе. Знову. Треба закінчувати.

— Місце, де ви зараз стоїте, юні безсмертні, раніше бу... Та тьху ти! І отак щоразу практично. Лікар каже це через важке дитинство. Так, іди звідси! Бо ще ра... І таким чином тепер ми приймаємо всіх вас, адже нам потрібні ваші завзяття, креати...

— Бувайте.

Я швидко чкурнув куди подалі, бо хто зна чим це все закінчиться. Але про допомогу вірно сказав, треба знайти собі квест. О, ти диви, який цікавий персонаж. Здається, у нього проблеми з алгоритмом пошуку шляху — лізе в вікно будинку. На обличчі яскраво-чорна (не знаю чи чорний може бути яскравим, але саме таке порівняння спадає на думку) маска, в руках мішок, вдягнутий у подертий одяг.

— Добридень. Дайте квест.

— Біжи звідси, тобі воно треба мене займати? Тільки не клич сюди охорону.

— А мені за це буде нагорода? Там, рівень підвищити, не знаю, може гроші.

— Яка ще нагорода? Що в тебе там в голові? ...а, бачу, нічого.

Так, давайте думати. Якщо за це нічого не буде, то це не квест, але квест має бути. Спробую зробити протилежне від того що просить. Ух, як круто, ось тільки почав грати, а вже, очевидно, приховане завдання!

— Охороно! Мене просили вас не кликати, але тут НПС лізе у вікно, загубився напевне, допоможіть йому!

Далі я дивився за цікавою сценою, де люди в обладунках рятували нашого персонажа й кудись його потягли. Мені навіть подякували. Сам же квестстартер весь цей час кричав щось про неадекватність якихось малолітніх зелених чоловічків і несправжніх ботів з дубинками. Бідний житель міста — зовсім його електронні мізки закоротило. А мені, схоже, квест зарахувало.

Репутація з містом Дірадлябезсмертних +5.

Люблю я квести й відігрувати роль. Варто когось ще знайти.