- …а вона як заволає: «Ти що очманів?! З якоюсь курвою тут трахаєшся! Совісті у тебе, гандона штопаного, нема!». А я їй: «Кицюня, почекай, ти ж сама казала, що з дівчиною не рахується!» А вона: «Це для мене з дівчиною не рахується! А для тебе ще як рахується!» І тут я знатно так очманів! Отже, коли вона п'яна з тією козою лизалася і терлася варениками, то це норм! А як я з іншою козою на тверезу так усе! Я так і заявив їй, що це ґендерний утиск і сексизм! - розголошував Мажик.
Мажик – бо Мажор. А Мажор - тому, що одягається у все найшикарніше, що можна знайти на ринку Бахчисараї від Ілітних виробників з Туреччини та Китаю. Коротше, у всяке дешеве гівно. А ще він носить здоровенний ланцюг на шиї, зроблений з медичного золота. Ну, трясця, біжутерія яка.
Чи це тому, що він у дитинстві любив батончики «Мажор»? Ну такі кукурудзяні з різною начинкою. Бобик його, загалом, знає. Просто Мажор, Мажик. Удає з себе невграного чувака, але за фактом хлоп простий. Тільки ходить у спортивках та туфлях.
- Ми, між іншим, у двадцять першому столітті живемо! - продовжив Мажик, - у нас рівноправність! Якщо їй можна з хвойдою трахатися, то й мені можна!
Ну, тут так, трясця, логіка залізна, курво, не посперечаєшся, скажу я вам. Тому я мовчав і дивився на Дивана, що наближається.
- Іде! – крикнув Диван підбігаючи. - Він іде! Вже попив пивка та йде сюди!
Диван добрий пацан, свій. Якщо десь якийсь кипиш, він перший упишеться. Перший, щоправда, і на горіхи отримає, але це вже дрібниці. Диван не тому що любить лежати на дивані, хоча це теж, а тому що дивний він. Тут би підійшло слово «дивун», але в нас він диван. І він реально дивний. Ну, серйозно, у нього з головою щось не те. Може хвороба якась, може, тому що його мама тампони зберігає в холодильнику. Ну, все туди ж пхається, тож може й впливає. Диван пацан прямий! Ось що йому скажеш, він все бере на віру, тож з ним треба бути обережним. Бо коли в школі вчилися, був у нас випадок один.
Це було на початку 2000-х. Тоді не те що інтернет, комп'ютери не у всіх були, а смартфона добрий дядько Джобс ще не народив на світ божий. А у Зайця комп'ютер був. І інтернет. Тому до Зайця додому всі пацани натовпом ходили полазити сайтами там всяким. Цікаво було, що воно таке інтернет. Щоправда, задоволення це було дороге, бо інтернет був модемний, і треба було спочатку бігти на «Укртелеком», купувати картку, а вже потім тупотіти до Зайця та лазити по інету. На картки завжди скидалися всі разом, бо нехуй!
І ось трапився один випадок. Приніс тоді Тарас диск із порнухою. Не, ну а що? Увімкнули, дивимося. Заєць пішов відлити, чи пересмикнути, бобик його знає. А Тарас візьми та скажи Дивану на вухо: «А тепер настав час дрочити!»
Ну, Диван недовго думаючи, знімає при всьому чесному народі штани й давай туди - сюди! А там якраз актрису раком поставили та в сраку смажать на всіх швидкостях! Тут заходить Заєць, мабуть реально пересмикнути ходив, і як почав кричати:
- Кирюха, курво! - тоді у Дивана ще не було цього прозвиська. - Трасця твоєї матері!
– Мені Тарас сказав, – не відриваючись від процесу, відповів Диван. Заєць, звісно, знатно очманів і Тарас тоді пізди теж знатно отримав, але цей випадок увійшов до історії. Хоча, Диван досі не розуміє, а що не так?
Загалом, Диван це свій пацан та крапка!
А Валерчик тим часом спустився від кафе «Терра» до нас. Там біля кафе спеціально для нас алконафтів поставили два пивних кіоски. Ну, щоб у пристойному закладі публіку нашими пиками не лякати та капусту з нас стригти.
Валера мудак ще той, але тихий. Тобто, нікого пальцем не чіпатиме, бо обісреться сам разів десять. А ось напиздіти щось – це легко! Тому ми сьогодні тут і зібралися, щоб пояснити йому, що це не добре. А напиздів він знатно! Коротше, двоюрідна сестра дружини одного знайомого, який сам троюрідний брат Мажика, якось зустрічалася з Валерою. Як вона повелася на цього півника недорізаного я в душі не їбу! Навіть я, звичайний гетеросексуальний мужик, дико іржу з цього лопухого і губастого штиря з кривими зубами. Чим він вже сподобався тій дівці уявлення не маю, та й мати не збираюся. Коротше був у них там невеликий романтІк, який закінчився тим, що Валера вирішив їй прутень впрутнути, а вона давати не хотіла. Загалом, нестиковка у них вийшла. І добре б, лети далі до іншого стикувального шлюзу, але хуй там! Валера вирішив помститися і почав пиздіти ліворуч і праворуч, що дівчинка всім дає. І добре б просто пиздів, він же всякій блядоті на кшталт нас почав її номер роздавати. Дівчинка трохи очманіла від такого повороту подій і заїбавшись всіх нахуй посилати, змінила номер. Ну а нас попросила пояснити Валері, що недобре так робити. Не дала, змирись, подрочи та живи далі.
- Вова! - радісно вигукнув Валера, побачивши мене, - Зелений!
Так, мене звуть Вова Зелений. Зелений, а не, курво, Зеленський! Досить мене з цим гандоном плутати! Сука, ненавиджу! Три роки, підор, при владі, а все, начебто, хуєм по роялю грає! Як його, трясця, вибрали, не розумію?! Я не кажу, що Порох кращий! Хуй там! Таке ж гімно! Взагалі, все пішло піхвою ще коли Кравчука обрали. Треба було обирати Чорновола! А не всяке гімно… Але зараз не про політику, бо це ще те йо бане гімно, а про нашого любого Валерчика!
- Валеро! - викидаючи недопалок, крикнув я у відповідь. - Іди сюди, пиздюк малий!
Не те щоб він був малим, просто нижче за мене, а ось те, що пиздюк це точно.