25

Лежачи на пляжі сріблястим свіжим ранком, я жмурюся не так від сонця, як від щастя.

Як же добре!

Сьогодні вранці ми стали ще раніше. Я вже не стала блукати росистими стежками, а побігла прямо на пляж разом з дівчатами. І воно було того варте.

Чисте ранкове море прозоре, мов сльоза, і огортає приємною прохолодою. Перш ніж увійти у воду, я стою і любуюся блакитною красою. Одне тільки споглядання прохолоди, що плескається навколо, наповнює мене любов'ю і силою. Силою подолати всі труднощі, які чекають на мене на моєму шляху. Скоро відпустка закінчиться і треба буде почати свій шлях до успіху, який я відклала заради моря. Напевно, це і є головним у відпочинку на морському березі – зробити паузу у своїй реальності та просто наповнитися красою та теплом, аби вистачило на весь рік. А ще – набратися сили від природи, що насичує здоров'ям, аби потім направити її на нові звершення.

- Дівчатка, відкриваємо чакри, – говорю я зі сміхом. - Насочуємося сонечком на весь рік про запас!

- Ну що, Діма не дзвонив? - цікавиться Мілана у Аліси, намазуючи її кремом для засмаги.

- Ні, - відмахується та. – Надіслав смс – «Був радий побачитися. Цілую.»

- І все? - запитую я, мимоволі похитавши головою. - Аліс, то що ти йому конкретно вчора сказала?

Аліса трохи гордо піднімає брови, згадуючи вчорашню розмову з горе-залицяльником.

- Я сказала: Діма, якщо плануєш тут залишатися ночувати, давай шукати номер в готелі, знімеш на добу.

- Ну-ну, а що він?

- Сказав, що не брав із собою стільки грошей. Просто смішно, коли у людей гроші на картах. І мовчить, дивиться на мене, чекає, що запропоную переночувати в нас.

- Ну, а ти?

- А я кажу – на таксі, напевно, теж не брав? Потрібно тоді дізнатися, до котрої ходять автобуси в Судак. І Діма відразу каже - значить, мені вже час. Ну, говорю, добре. Якщо хочеш, завтра приїжджай, - Аліса смикає шпильку у волоссі.

- То ти засмутилася? – питаю я співчутливо.

- Ой, Леро, що мені вже засмучуватися? Якщо чоловік у тридцять років не може дозволити собі зняти номер на ніч, то який сенс із ним щось заводити?

Я з полегшенням зітхаю і знову беруся споглядати морську далечінь. Тепер я за Алісу спокійна – якщо чоловік її розчарував фінансово, то вона вже й думати про нього забула. Ось і добре. Ні для чого нам на відпочинку любовні драми.