23.1

Після того, як дорогий гість нагодований усім, що було в холодильнику, ми нарешті вирушаємо на пляж. Вже близько четвертої вечора, спека ще не зовсім спала, але переносити її набагато легше.

Алісі майже відразу вдається захопити владу над султаном. Вона відстає з ним на кілька кроків, щоб побалакати і, само собою, щільніше огорнути його своїми чарами.

Мілана з цього приводу дуже переживає, але потім вигадує свою тактику і починає розмовляти зі мною неприродно голосно, жартує, сміється, щоб показати себе у всій красі чоловікові, що йде позаду. Мені ніяково за обох подруг, але що вдієш. Діма – чоловік видний. Високого зросту, досить симпатичний, з гарною посмішкою. При появі такого жінка готова, мов метелик, летіти на вогонь. Тільки ось мені надто вже очевидні всі напрацьовані прийоми залицяння велелюбних самців на зразок нашого гостя. Ця посмішка, сліпуча, але не щира, ці нібито випадкові компліменти одразу всім дівчатам в оточенні, цей погляд, який ніби призначений тобі одній, а наступної миті вже ллється з такою ж чарівністю на іншу… Загалом, хлопець радий старатися, щоб отримати максимальну вигоду на всіх фронтах. Коротше, ловелас. Не зрозумію, як подруги цього не помічають.

На пляжі Діма картинно оголює свій накачаний торс, і битва дівчат поновлюється з новою силою.

- Дімо, намажеш мене кремом? – чіпляється до нього Мілана.

- Розкажи про свою роботу. А з ким ти живеш? - вивідує Аліса.

Обидві йдуть з ним купатися. З Алісою він хлюпоче біля берега в хвилях, і вони мило і зі сміхом бризкаються. Мілана ж захоплює Діму із собою запливти дуже далеко, і що вже вона йому там співає і як вправляється у спокусі, знає лише море.

Я скисаю все більше. Спостерігати за всим цим вже навіть не смішно. Дівчата, де ваша гордість? – так і хочеться мені гнівно спитати. Але я мовчу. Нехай розбираються самі, адже вже не маленькі.

Іноді я ловлю себе на тому, що шукаю очима в морі бузковий матрац. Одного разу я його навіть побачила, але придивившись, розчарувалася – на ньому пливли якісь дітлахи. Це ж треба було взяти й прогнати принца через якісь свої домисли! Тепер жалітиму і горюватиму до кінця відпустки. Так, справжня дурепа!

- Лерчик! – жалібно звертається до мене Аліса. Я підводжусь на лікті, окидаю поглядом берег. На рушниках лежимо тільки ми з нею, два інші порожні.

- Що, сонечко? Потягла Міланка твого Діму в морську безодню?

Аліса засмучено відвертається від моря, щоб не бачити Діму і Мілану, що пливуть дуже близько одне до одного.

- Аліс, ну навіщо тобі потрібен цей бабій? - не витримую я. - Слухай, Діма – тусовочний хлопець. Він запросто всіх до себе додому кличе. Навіть я у нього вдома була.

- То у вас щось було? – скидається Аліса.

- Ні, нічого не було. Хоча я й хотіла. Адже він був моїм великим шкільним коханням, – зітхаю я. Подруга округляє очі. – Еге ж. Потім, коли я вже вчилася в університеті, Діма випадково побачив мене в місті, сам підійшов, розговорився зі мною, покликав у гості. Я вже намріяла собі… З'явилася вся при параді, а він ніби й не помітив. Поводився відчужено, ніби й не чекав взагалі. У результаті я спілкувалася весь вечір із його братом. Потім вони почали при мені лаятися, потім Діма змусив свого брата йти мене проводжати. Загалом я нічого не зрозуміла – до чого була ця зустріч. Скоріш за все, він просто з тих, хто цієї миті якщо зацікавлений, то зве тебе, а потім просто про тебе забуває. Є такі хлопчики одного дня. З вітром в голові та порожнечею в серці.

Приблизно за тиждень він мені чогось подзвонив. Я одразу ж розтанула. Ми проговорили з ним годину по телефону. Все було так мило. І раптом під час розмови я дізнаюся, що говорю зовсім не з Дімою. Майже на початку нашого спілкування він просто передав слухавку якомусь хлопцеві. У нього вдома була тусовка, в якийсь момент він, мабуть, заради приколу мені подзвонив, а потім знайшлась справа цікавіше, і він просто дав комусь зі мною говорити замість нього. А мені про це навіть не сказав. Розумієш?

Я довго все це обмірковувала - я ж недовірлива. І дійшла простого висновку – Діма з тих людей, які майже все у своєму житті роблять просто так, «по приколу», від нудьги, для хохми – називай, як хочеш.

Я перериваю свою полум'яну промову, дивлячись на Алісу. Бачу, що я її аж ніяк не переконала.

- Він порожній, розумієш? Усі його слова та посмішки нічого не означають. – роблю я ще одну спробу, але за незгодним виглядом Аліси вже розумію, що дарма. - Коротше, Аліс, ти не думай, що я тебе від чогось відмовляю, - капітулюю я. – Це все було давно. Може, з того часу він змінився. – кажу я, навіть не намагаючись вдавати, що вірю у свої ж слова.

- Ой, не знаю, Леро. Подивимося, – зітхає Аліса.

Але далі вже на обох моїх подруг чекає неприємний сюрприз.

Коли Діма з Міланою нарешті повертаються на берег і підходять до нас, я вирішую вперше піти викупатися. Я все чекала, щоб не йти з жодною парочкою, ні з другою.

- Ну що, піду тепер я поплаваю, - говорю я і підводжуся, витягаючись на весь свій немаленький зріст. І одразу ж Діма з відвертим захопленням вирячається на мій бюст, що натягнув бірюзовий ліфчик купальника. Без жодного плавного переходу, Діма звертає на мене всю свою чарівність і починає загравати.